Казюк Николай Николаевич

Дата рождения: ???
История:

Сезоны

Год Амплуа Турнир Команда Комментарии
1977 4/5 Чемпионат СССР. Первая лига 1977 Электромаш

вошел в "30 сильнейших"
1969 игрок Чемпионат Украины 1969 Январец

Документы

Заголовок Источник Описание Месяц/Год Ссылка
KaziukNikolai.jpg Фото
1969-07-29_odessa.jpg <Неизвестная газета> Зльоти і падіння овального м’яча

ІЛЬКА днів тому у Києві закінчився фінал першості України з регбі. В ньому брали участь дві одеські команди — політехнічного інституту і спортклубу «Січнівець». Обидві вони виступили невдало. Студенти зайняли п’яте місце, січнівці — останнє, шосте. І все ж, одеські регбісти помітно поступалися класом гри тільки перед чемпіонами, київськими динамовцями, і віце-чемпіоном, спартаківцями столиці. Бронзовим призерам, регбістам Київського полі’їіТехнічного інституту, одесити програли з мінімальним рахунком, причому в других таймах були сильнішими за противника, навіть якщо доводилося грати у меншості.

Чи могли наші команди зіграти краще? На жаль, доводиться констатувати — ні. За сучасним станом регбі в Одесі більш високих результатів обидва колективи досягти не могли.

Посудіть самі. Регбісти спортклубу «Січнівець», що півроку боролися за своє існування і майже стільки ж займалися суперечками з керівними «дядями», котрі не пускали їх на стадіон: провели на чемпіонаті республіки свої перші ігри в цьому сезоні. Парадоксально, але факт — обидві одеські команди, не рахуючи тренувальних зустрічей ранньої весни, вперше зустрілися між собою в Києві.

У кращому становищі були політехніки. Але і їм теж не вистачило кілька бойових 'тренувальних поєдинків, щоб створити єдиний ігровий ан-самбль.

Чи був сенс одеситам грати двома командами? Мабуть, ні. Збірна, якби її було створено, могла б з успіхом змагатися за призові місця чи за путівку на першість СРСР. Але ніхто цією збірною займатися не бажав.

Відомо, що шлях до спортивної майстерності лежить через масовість. Чим більше команд, чим частіше вони між собою зустрічаються, тим вищий їхній клас. Про що й говорити, коли в Одесі ось уже два роки не проводяться міські змагання з регбі. І в результаті зникають команди, що народжувалися в стражданнях.

Усе це можна було б вважати труднощами росту. Адже регбі, як уявляють багато хто, Молодий вид спорту. Але не завадить нагадати, що з того часу, як овальний м'яч з’явився в Одесі, минуло вісім років. Час чималий. Одеський регбі пережив багато зльотів і падінь. Ще пам’ятні перші міські змагання на приз «Комсомольської іскри» 1965 року. Початок був обнадійливим: шість (!) команд взяли участь в турнірі. Наступні два роки становище з регбі не викликало ніяких побоювань. Зростала кількість команд, одесити гідно представляли своє місто на республіканських змаганнях.

І раптом, одна за одною, починають зникати регбійні дружини: в порту, в медичному, ' " 'т 'fe X II о л о г і ч н о-му 'і водному інститутах. Чи винне тільки бездушне став­ лення керівників спорту цих організацій? Сумнівно. Надто вже швидко й поквапливо здавали завойовані позиції ентузіасти овального м’яча. А федерація, замість того, щоб боротися за команди, залишалась бездіяльною. Як орган спрямовуючий і організуючий, вона фактично перестала існувати. Команди, що змогли відстояти право на існування, тренувалися, готувалися до змагань, а їх так і не було.

Одеський регбі може і повинен стати в число провідних в республіці й країні. І для цього є усі підстави. Обидві одеські команди молоді, укомплектовані здібни­ми гравцями, добре підготовленими технічно, що розбираються в усіх тонкощах регбі. А такі гравці, як С. Пересунько, Н. Казюк, А. Лисенко, ні в чому не поступалися перед найсильнішими регбістами республіки. Та їм явно не вистачає ігрового досвіду, досвіду зустрічей з найсильнішими українськими командами та командами інших міст країни. Назрів час відновити традицію матчовнх зустрічей, втілити, нарешті, в життя ідею змагання міст-героїв з регбі.

На жаль, в Одесі почали забувати про цю захоплюючу гру. І тільки коли-не-коли у славетному клубі під каштанами болільники, незадоволені грою одеських футболістів, зітхнувши скажуть:

-- .Регбі це да! Справжня гра для одеситів.

Зараз регбі треба починати спочатку. І, треба гадати, що починати є кому. У новоствореній федерації зібралися справжні ентузіасти овального м’яча. Намічено створити команди в. університеті, технологічному, педагогічному ' інститутах. До речі, як нам стало відомо, в педінституті має відкритися спе ціалізація з регбі, яка, будемо сподіватися, розв’яже довічну проблему тренерських кадрів. Велику увагу буде приділено юнацькому регбі.

Вже нинішнього року передбачається першість міста з клубним заліком (команди, що гратимуть у першій групі, зобов'язані виставити і — юнаків).

Задумів багато, але ще більше нерозв’язаних проблем. І для того, щоб наше місто, пращур регбі на Україні, ртало справжнім містрм цієї захоплюючої гри, зараз треба усім негайно взятися до справи.

Суддя республіканської категорії Л. ШЕЛЕСТОВИЧ, Я. САФРОНСЬКИЙ.		 29.07.1969