студент ОГУ, один из основателей регби в Одессе.
Шелестович Леонид Михайлович
Дата рождения: 1942
История:
Сезоны
| Год | Амплуа | Турнир | Команда | Комментарии |
|---|---|---|---|---|
| 1973 | судья | Группа "Б" 1973 | - | главный судья этапа в Электренай |
| 1971 | судья | Чемпионат Украины 1971 | - | |
| 1971 | игрок | Первенство Одессы 1971 | Январец | |
| 1970 | судья | Группа "А" 1970 | - | 2 игры |
| 1969 | судья | Чемпионат СССР 1969 | - | 3 игры |
| 1969 | судья | Чемпионат Украины 1969 | - | |
| 1968 | игрок | Чемпионат Украины 1968 | Январец | |
| 1965 | тренер | - | Январец | |
| 1965 | игрок | Турнир на призы "Комсомольской искры" (Одесса) 1965 | Январец | |
| 1965 | судья | Турнир на призы "Комсомольской искры" (Одесса) 1965 | - | главный судья |
| 1964 | игрок | Кубок Освобождения (Днепропетровск) 1964 | Январец | |
| 1963 | игрок | Первенство ДСО "Буревестник" 1963 | КПИ |
Документы
| Заголовок | Источник | Описание | Месяц/Год | Ссылка |
|---|---|---|---|---|
| 1963-05-19cz.jpg | Черноморская здравница | 19 May 1963 г. |
|
|
| 1963-05-25adler.jpg | Фото | в центре стоят главные активисты времени: мрелашвили, сорокин, а.данилов. справа от данилова - владимир курман. еще дальше, через одного - андрис озолс (5й справа) и роман иванюхин. дальше есть в.клетинский (киев) и л.шелестович (одесса). стоит 4 слева - и.резничук (котовск), 5 - в.варинский, 6 - а.амирханов (баку). сидят (где?) в.хонин (киев), а.струмила (каунас) https://www.facebook.com/photo/?fbid=10218142277139335&set=a.10215478833194901 |
25 May 1963 г. |
|
| 1963-08-02kpi.jpg | Фото | https://www.facebook.com/photo/?fbid=10215460088486295&set=a.10209066732576393 | 2 August 1963 г. |
|
| 1964_odessa02.jpg | <Неизвестная газета> | 1964 |
|
|
| 1964-01-30_odessa_protocol1.jpg | Федерация регби Одессы | 30 January 1964 г. |
|
|
| 1964-01-30_odessa_protocol2.jpg | Федерация регби Одессы | 30 January 1964 г. |
|
|
| 1964-05-22_odessa_protocol1.jpg | Федерация регби Одессы | 22 May 1964 г. |
|
|
| 1964-05-22_odessa_protocol2.jpg | Федерация регби Одессы | 22 May 1964 г. |
|
|
| 1964-07-20odessa_in_kotovsk.jpg | Фото | 20 July 1964 г. |
|
|
| 1964-08-28ki.jpg | Комсомольская искра (Одесса) | Хай буде регбі! Мабуть, зараз нема потреби комусь доводити, що регбі — дуже захоплююча спортивна гра, що це корисно для здоров'я, що це зрештою просто добре — регбі. Мабуть, ніхто з цим не сперечатиметься. Тим більше, що після третіх дружніх ігор молоді в Москві в 1957 році регбі в нашій країні з бурхливо розвивається. Зараз Москва проводить першість міста по двох трупах команд, сильні і численні . змагання проводять прибалтійські республіки, Ленінград, Грузія. В Одесі перша і поки що єдина команда регбі . була створена в 1960 році при дорраді товариства «Локомотив». Тоді це ще не була команда. Просто зібрались легкоатлети, футболісти, баскетболісти, які загорілись новим для нас видом спорту. Почи нали ми з «абсолютного нуля». Про існування правил ми , лише здогадувались. Овальних м’ячів у нас не було. Збирались, займались з.агальнофізичною підготовкою, прали у футбол, у баскетбол... Нарешті прийшли довгождані м’ячі. Почалось регбі. Справжнє регбі з пасом назад. Тренував нас спочатку тренер легкоатлетів. Готувалися рік. Потім поедставник команди поїхав у Москву — до «регбійної столиці». Привезли правила 1 враження жаль, про ігри. Знову почали тренуватись. Весь 1962 рік грали на майданчиках для волейбола. для баскетбола, на бігових доріжках... Багато хто не витримував, ішов з команди — що це, мовляв, за тренування, зіграти ні з ким не можемо, все даремно... Ентузіасти теж іноді втрачали віру, але тренувань не кидали. Справжнього «хазяїна», спортивного товариства, яке б виховувало команду, в нас не було. І коли з’явився новий тренер, людина, знайома регбі, ми перейшли до товариства «Авангард». Керівники цього .товариства теплозустріли команду. В 1963 році ми нарешті дістали змогу помірятися силами зі справжніми регбістами, нас .запросили на першість ВЦРПС з регбі. Перед першістю ми зіграли дві гри в Дніпропетровську з тамтешньою Командою. Обидві гри виграли 1 поїхали в Тбілісі горді та веселі. У Тбілісі нам довелося зазнати прикрості. Дався взнаки малий бойовий досвід, ми програли кільком командам з розгромним рахунком і задовольнилися шостим місцем. Цей. турнір міг стати' для нашої команди і останнім. Розгромлені повернулись ми в Одесу. Іноді здавалося — край, годі регбі! Але ж повинне регбі з’явитися в нашому місті! І ми запросили команду Дніпропетровська до нас. Ми збирались показати регбі одеситам на Центральному стадіоні. На дирекція стадіону не відгукнулась. Ми задовольнилися стадіоном заводу імені ' Січневого повстання (він був переповнений у день матчу). Ми знову виграли. Але важливим було не пе — в Одесі побачили регбі. І хоч глядачі ще погано знали правила гри, вони прийняли її, полюбили. Команда згуртувалася, стала справжнім колективом. І вже в липні й серпні 1964 року ми провели в Одесі два матчі — зі збірною Тбілісі і з командою Дніпропетровська. Одесити прийшли на регбі. як давні друзі. Зараз команда дістала запрошення на матч міст України з регбі, один з її представників ввійшов до Українського оргкомітету. Регбі здобуло собі « державність» — цей вид спорту включений ..да Єдиної _Цсесй-юзної спортивної класифікації. Легше стало «жити» і нашій команді — про існування регбі в Одесі знагс-ть, спортивні керівники міста підтримуюсь команду. Тренуємося ми поки що на Шкільному стадіоні, завдяки увазі спортивних керівників педагогічного Інституту. Ми розповіли про нашу команду, створену тоді, коли про регбі ми мали, скажемо ппямо, невиразне уявлення. Тепер у нас за плечима досвід ігор, вся команда дістає посвідчення громадських тренерів. Чи не час розвиватися регбі в Одесі? Ми звертаємось із закликом до спортсменів міста, до керівників спортивних організацій: хай в Одесі буде масове регбі! Члени команди регбістів: зварювальний R. ПДЛУТА, слюсеп Л. 3TR.TTIBEP, студент О. КУРД О. студент Л.» ШЕЛЕГТОВИЧ, Інженер О. ЛІППО. викладач ' С. КРАСНОВ та інші. ВІД РЕДАКЦІЇ: Споотемени-регбісти порушили важливе і потрібне, на наш погляд, питання. Розвиток регбі в Одесі — корисної і цікавої спортивної гри — явно потрібний. Потрібний тим більше, що для створення справжніх команд, для масового залучення спортсменів зараз треба небагато — тільни бажання нерівнинів, тільки організаційна робота. » Хлопці з «Авангарду», яні почали регбі в Одесі, перший час обходились навіть без правил. Зараз правила є. В авангардівців не було м’ячів. Зараз вони пропонують новоствореним командам нористуватися своїми м'ячами. Авангардівці тренувались довгий час без тренера. Зараз с практично п’ятнадцять громадсьних тренерів, яні згодні тренувати нове покоління регбістів. Авангардівцям не було з ним грати — у нових команд буде суперник, який витримав уже не один бій. Технічний бін справи також не потребу- витрат — все обладнання матчу складається з двох жердин та перекладини, їх просто виготовити кожному. Форма —футбольна. Де тренуватися? Де грати? Стадіони «Сп’отан», «Локомотив», стадіони Дзержинки і «Продмашу», університетський стадіон — ця . ь зелених полів може подарувати час для тренувань молодим командам. Вже сьогодні практично можуть бути створені команди в педагогічному, медичному, політехнічному інститутах, на великих заводах. Слово за керівниками спортивних організацій міста. Зараз від них залежить швидкий розвиток регбі в Одесі. |
28 August 1964 г. |
|
| 1964-10-00_lineup_odessa.jpg | Федерация регби Одессы | 10/1964 |
|
|
| 1964-10-02tbilisi-odessa2.jpg | Протокол матча | 2 October 1964 г. |
|
|
| 1964-10-03kyiv-odessa2.jpg | Протокол матча | 3 October 1964 г. |
|
|
| 1964-10-10rs.jpg | Спортивная газета | ТУРНІР ЧОТИРЬОХ Дніпропетровські любителі спорту були цими днями свідками цікавих змагань а регбі. Тут проходила матчова зустріч регбістів Києва, Одеси і Дніпропетровська—перші великі змагання в нашій республіці з цього виду спорту, В турнірі взяли участь також тбіліські спортсмени. Свої змагання регбісти присвятили 20-річчю визволення України від фашистських загарбників. Треба сказати, що турнір пройшов цікаво, його охоче відвідували глядачі Першими на поле, вийшли команди Одеси 1 Тбілісі. Рахунок відкрили грузинські регбіста, які виконали удар по воротах з відскока •— гЗ : 0. Наприкінці тайму одесити зрівнюють результат, їм вдається занести м’яч у залікове поле тбілісців. Рахунок 3 : З протримався майже до фінального свистка. На 76й хвилині тбілісці забивають другий м’яч з відскока і добиваються перемоги — 6:3. Потім гру починають кияни і дніпропетровці. Регбісти Києва порівняно легко добиваються перемоги — 9:0. У другий день змагань успіх знову був на боці киян і тбілісців. Київська команда зустрілась з одеською. Вже на перших хвилинах кияни заносять м’яч у «місто» одеситів. При цьому одеський захисник порушує правила, вдаривши по м’ячу в момент його приземлення. Суддя дає технічну спробу і реалізацію проти воріт. Рахунок стає 5:0 на користь киян. До перерви одесити відіграють три очка. А в другому таймі київська команда доводить рахунок до 14 : 3 на свою користь. Тбіліські спортсмени виграли у дніпропетровців — 20:3. Вирішальний матч за перше місце між київськими і тбіліськими регбістами почався без розвідки. На 10-й хвилині тбілісці добиваються першого ус•іху — вони приземлюють м’яч у «місті» киян. Київська команда, намагаючись зрівняти рахунок, все частіше переводить гру на поле суперників. Однак до перерви результат 3:0 на нористь тбілісців так і не змінюється. Другий тайм проходить при Ігровій перевазі київських регбістів, які створюють ряд небезпечних ситуацій. Але тбілісці добре захищаються і не дають противнику змінити рахунок. Отже, 3:0 на користь грузинської команди, яка зайняла в турнірі перше місце. Третє місце здобули одесити. Вони виграли у дніпропетровців 14:6, хоча спочатку рахунок був на користь господарів поля — 6 : 0. Після змагань на зборах регбістів нашої республіки було створене оргбюро Федерації регбі України. Головою оргбюро був обраний автор цих рядків, відповідальним секретарем Л. Шелестович Ю. БІРУЛЯ, голова оргбюро Федера- НА ФОТО: грають команди Києва і Дніпропетровська. «Мала куча», як називають таку ситуацію на полі спортсмени, — звичайне явите у зустріч |
10 October 1964 г. |
|
| 1964-11-00_odessa.jpg | <Неизвестная газета> | Це багато років перемагати Рік тому ми розповідали читачам про перший в Одесі матч регбістів. Правда, одного разу ми почули твердження. що в регбі в Одесі грали ще до першої світової війни в Дюківському парку. Але оскільки зараз твердо встанов лено, що в регбістів з Дюківського замість м'яча була гиря, то визнаним початком регбі в Одесі слід вважати рік 1963-й, ■ Тоді одесити виграли в колег з Дніпропетровська. Далі ми були свідками гри «авангардівців» (єдина в місті команда регбі — в спортивному товаристві «Авангард») зі збірною Тбілісі. І хоч одесити програли цю зустріч, регбі виграло — багато тисяч болільників «покуштували» й полюбили цю гру. Хлопці з «Авангарду» починали на голому місці, вони зайнялись цією атлетичною, захоплюючою грою, коли в них ще не було правил... Правила прийшли потім. Коли в них ще не було м'яча... М’яч з’явився потім. А згодом з’явився і турнірний досвід. Про це розповідав лист регбістів у нашій газеті. І ось тепер... Восени цього року в Дніпропетровську проводилася першість міст України з регбі, присвячена двадцятиріччю визволення України. Команда «Авангард» з Одеси зайняла друге місце, поступившись першістю тільки перед Києвом. На першості було визначено двадцятку найсильніших регбістів України. І сьогодні ми можемо з гордістю сказати: восьмеро наших хлопців — серед найкращих. Майже половина складу. Це — Алексеев, Анчель, Балута, Бурдо. Зівлівер, Краснов. Шелестович. Яхін. У створеній після змагань республіканській Раді федерації регбі відповідальним секретарем обрано Леоніда Шелестовича — одного з найпалкіших ентузіастів регбі в Одесі, студента- філолога університету. Це. так би мовити, адміністративні успіхи. Але вони свідчать про успіхи спортивні. Отже, регбі в Одесі є, є свої призери, свої чемпіони, свої улюбленці публіки, навіть свої адміністративні діячі з’явилися. А команда — одна. Хороша, дружна, згуртована, вміє грати — але одна... Починається потроху регбі в Миколаєві, Криму. Херсоні. їх більш досвідчені друзі з Одеси могли б показати приклад в організації масових змагань, у створенні «кворуму» команд. Могли б, але поки що —• команда одна. Є тренери — серед «аванградівців» п'ятнадцять гро.... мадських тренерів, є м’ячі — «Аванград» може допомогти, є поля, є стадіони, є люди, які хочуть грати в регбі— була ж Одеса зачинателем вітчизняного футбола, чому ж не стати їй також одним з перших «регбійних» міст? Керівники спортивних товариств області поки що мовчать. Всі вони за регбі! Всі — за масовість! Всі — за широке впровадження змагань! А команд поки що нема. А час уже від чистого ентузіазму переходити до роботи, із захоплюючого періоду милування новим для нас видом спорту переходити до періоду створення цього спорту. Якнайширшого.' В нас уже є «первісток» — другий призер республіки команда регбістів товариства «Авангард». Хай їх буде десяток, два, три... їм ще багато років перемагати. Т. МАРКІН. |
11/1964 |
|
| 1964-11-17rs_odessa.jpg | Спортивная газета | 17 November 1964 г. |
|
|
| 1965-04-00_iskra_polozhenie.jpg | Федерация регби Одессы | 4/1965 |
|
|
| 1965-04-03_avangard_odessa_lineup.jpg | Федерация регби Одессы | 3 April 1965 г. |
|
|
| 1965-10-28sg_anchel.jpg | Спортивная газета | 28 October 1965 г. |
|
|
| 1968_ukr_lineups.jpg | Федерация регби Одессы | 1968 |
|
|
| 1968-12-00ki_odessa.jpg | Комсомольская искра (Одесса) | ОВАЛЬНИЙ М’ЯЧ: минуле, сьогоднішнє, майбутнє Пам'ятаєте першу в Одесі зустріч з регбі на «Січнівці», коли не тільки хлопчики, дорослі рясно усіяли всі огорожі: на трибунах ніде було сісти?! А зустрічі з дніпропетровцями та киянами, москвичами та тбілісцями на чудовому газоні стадіону спортивного клубу армії, куди приходили тисячі болільників? і вже почалися було в клубі під каштанами суперечки, який м’яч кращий: круглий чи овальний... Суперечок тих щось . не чути більше. Овальний м’яч непомітно зникає з наших стадіонів. Самий час і ювілей відсвяткувати: два роки не було в Одесі афіш, що закликали б на матчі або турніри з регбі, позарос гали вже стежки-доріжки до нашою міста для регбістів інших міст. А якщо і пощастить приїхати (тільки за свій рахунок), то, будь ласка, грайте на полі стадіону держуніверситету. Тут вам ані глядачів, ані роздягалень. До стадіонів, де добрий газон, куди можна було б запросити глядачів, регбістів не пускають. Вже який рік одеським прихильникам овального м’яча обіцяють провести турнір з запрошенням команд з інших міст. Минулого року його трохи до міського календаря не було включено. Та переважило те саме «трохи». Турнір такий міг би стати традиційним і збирати команди міст-героїв. Організація його — справа міського комітету фізкультури та спорту. Турнір приніс би, безумовно, велику користь У справі пропаганди та популяризації регбі, допоміг би одеським майстрам овального м'яча підвищити свою майстерність. Є ще й змагання міські. Скажімо, на цей рік було заплановано: змагання на приз газети «Комсомольська іскра», першість міста, спартакіада міста, змагання кприз закриття сезону. Але перші зібрали лише п’ять команд, а до першості міста так і не дійшло: грати не було кому. З занадто легким багажем у вісім зустрічей (за весь сезон) регбісти «Січнівки» відправились на фінал першості України. Команда, якій тільки невезіння не дозволило виграти у бронзових призерів — харків’ян (гра закінчилася унічию — 3:3), що весь час вела у зустрічі із срібними призерами — спартаківцями Києва (і все- таки програла), посіла лише п’яте місце. Знову, вже вкотре, не вистачило ігрового досвіду та зіграності. Та й звідки їм узятися? Чи не з таких восьми зустрічей, з яких жодної — з командою Іншого міста. До речі, харків’яни та кияни до першості України зіграли по 25—30 зустрічей, з яких майже половину на виїздах. ...Чотири роки тому, коли за ініціативою редакції газети «Комсомольська іскра» зібралися керівники одеського спорту та хлопці з першої і регбійної команди, ентузіасти «Авангарду», голова” цього товариства І. Судаков говорив: — Регбі — це здорово! Регбі принесло нашому спортивному товариству успіх і популярність. Ми пишаємось наполегливістю і ентузіазмом наших хлопців- регбістів і, безперечно, продовжуватимемо розвивати цей вид спорту. З того часу багато води утекло. Команду регбістів передано спортивному клубу «Січнівець». Про неї згадують тільки тоді, коли треба захищати честь товариства в спартакіаді області або міста. Але вже розповсюджуються чутки про те, що «Січнівцеві» запропонували закрити регбі. В спартакіаді міста цього року серед товариств та відомств брали участь три команди: «Буревісник», «Авангард», «Локомотив», З який з’явився, щоб принести своєму товариству залікові очки і знову зникнути. І знову ми не побачили на змаганнях регбістів «Динамо», «Спартака», «Водника», СКА. Переможцями стали регбісти «Буревісника», які на останній хвилині вирвали перемогу у авангардівців. Це закономірний успіх студентів. Адже в політехнічному інституті, команда якого захищала честь «Буревісника», регбі — спорт номер один, Тут навіть проведено свою першість, де взяли участь вісім команд. Наступний рік буде роком великого регбі. Першість Українн та Радянського Союзу серед дорослих та юнаків чекають на одеситів. Регбісти міста-героя вже зараз почали підготовку доцих відповідальних стартів. Створено юнацькі команди - при політехнічному інститу- ті та спортивному клубі «Січнівець». Юнаків «Січнівця» тренують хлопці-ентузіасти 3 команди дорослих, В них немає ні форми, ні примігцення для занять взимку — і вони тренуються просто неба. Навряд чи знайдуться кошти, щоб послати їх на першість України. Коштів не вистачає і на дорослих. І невже загинути ентузіазмові юних прихильників мужньої гри — регбі, які з часом прийдуть на зміну дорослим майстрам цієї гри? Це залежить від чуйного ставлення до них керівників спортивних товариств, облаєного та міського комітетів фізкультури та спорту. Член президії Української федерації регбі Л. ШЕЛЕСТОВИЧ. |
12/1968 |
|
| 1969-07-22sg.jpg | Спортивная газета | 22 July 1969 г. |
|
|
| 1969-07-29_odessa.jpg | <Неизвестная газета> | Зльоти і падіння овального м’яча ІЛЬКА днів тому у Києві закінчився фінал першості України з регбі. В ньому брали участь дві одеські команди — політехнічного інституту і спортклубу «Січнівець». Обидві вони виступили невдало. Студенти зайняли п’яте місце, січнівці — останнє, шосте. І все ж, одеські регбісти помітно поступалися класом гри тільки перед чемпіонами, київськими динамовцями, і віце-чемпіоном, спартаківцями столиці. Бронзовим призерам, регбістам Київського полі’їіТехнічного інституту, одесити програли з мінімальним рахунком, причому в других таймах були сильнішими за противника, навіть якщо доводилося грати у меншості. Чи могли наші команди зіграти краще? На жаль, доводиться констатувати — ні. За сучасним станом регбі в Одесі більш високих результатів обидва колективи досягти не могли. Посудіть самі. Регбісти спортклубу «Січнівець», що півроку боролися за своє існування і майже стільки ж займалися суперечками з керівними «дядями», котрі не пускали їх на стадіон: провели на чемпіонаті республіки свої перші ігри в цьому сезоні. Парадоксально, але факт — обидві одеські команди, не рахуючи тренувальних зустрічей ранньої весни, вперше зустрілися між собою в Києві. У кращому становищі були політехніки. Але і їм теж не вистачило кілька бойових 'тренувальних поєдинків, щоб створити єдиний ігровий ан-самбль. Чи був сенс одеситам грати двома командами? Мабуть, ні. Збірна, якби її було створено, могла б з успіхом змагатися за призові місця чи за путівку на першість СРСР. Але ніхто цією збірною займатися не бажав. Відомо, що шлях до спортивної майстерності лежить через масовість. Чим більше команд, чим частіше вони між собою зустрічаються, тим вищий їхній клас. Про що й говорити, коли в Одесі ось уже два роки не проводяться міські змагання з регбі. І в результаті зникають команди, що народжувалися в стражданнях. Усе це можна було б вважати труднощами росту. Адже регбі, як уявляють багато хто, Молодий вид спорту. Але не завадить нагадати, що з того часу, як овальний м'яч з’явився в Одесі, минуло вісім років. Час чималий. Одеський регбі пережив багато зльотів і падінь. Ще пам’ятні перші міські змагання на приз «Комсомольської іскри» 1965 року. Початок був обнадійливим: шість (!) команд взяли участь в турнірі. Наступні два роки становище з регбі не викликало ніяких побоювань. Зростала кількість команд, одесити гідно представляли своє місто на республіканських змаганнях. І раптом, одна за одною, починають зникати регбійні дружини: в порту, в медичному, ' " 'т 'fe X II о л о г і ч н о-му 'і водному інститутах. Чи винне тільки бездушне став лення керівників спорту цих організацій? Сумнівно. Надто вже швидко й поквапливо здавали завойовані позиції ентузіасти овального м’яча. А федерація, замість того, щоб боротися за команди, залишалась бездіяльною. Як орган спрямовуючий і організуючий, вона фактично перестала існувати. Команди, що змогли відстояти право на існування, тренувалися, готувалися до змагань, а їх так і не було. Одеський регбі може і повинен стати в число провідних в республіці й країні. І для цього є усі підстави. Обидві одеські команди молоді, укомплектовані здібними гравцями, добре підготовленими технічно, що розбираються в усіх тонкощах регбі. А такі гравці, як С. Пересунько, Н. Казюк, А. Лисенко, ні в чому не поступалися перед найсильнішими регбістами республіки. Та їм явно не вистачає ігрового досвіду, досвіду зустрічей з найсильнішими українськими командами та командами інших міст країни. Назрів час відновити традицію матчовнх зустрічей, втілити, нарешті, в життя ідею змагання міст-героїв з регбі. На жаль, в Одесі почали забувати про цю захоплюючу гру. І тільки коли-не-коли у славетному клубі під каштанами болільники, незадоволені грою одеських футболістів, зітхнувши скажуть: -- .Регбі це да! Справжня гра для одеситів. Зараз регбі треба починати спочатку. І, треба гадати, що починати є кому. У новоствореній федерації зібралися справжні ентузіасти овального м’яча. Намічено створити команди в. університеті, технологічному, педагогічному ' інститутах. До речі, як нам стало відомо, в педінституті має відкритися спе ціалізація з регбі, яка, будемо сподіватися, розв’яже довічну проблему тренерських кадрів. Велику увагу буде приділено юнацькому регбі. Вже нинішнього року передбачається першість міста з клубним заліком (команди, що гратимуть у першій групі, зобов'язані виставити і — юнаків). Задумів багато, але ще більше нерозв’язаних проблем. І для того, щоб наше місто, пращур регбі на Україні, ртало справжнім містрм цієї захоплюючої гри, зараз треба усім негайно взятися до справи. Суддя республіканської категорії Л. ШЕЛЕСТОВИЧ, Я. САФРОНСЬКИЙ. |
29 July 1969 г. |
|
| 1969-10-00_odessa.jpg | <Неизвестная газета> | 10/1969 |
|
|
| 1969-10-23sg_vys.jpg | Спортивная газета | 23 October 1969 г. |
|
|
| 1970-10-02prog2_v2.jpg | Программа к матчу | 1970 |
|
|
| 1970_ussr_shelestovich.jpg | Федерация регби Одессы | 1970 |
|
|
| 1971-04-18_odessa_shelestovich.jpg | Награды (грамоты, дипломы, медали) | 18 April 1971 г. |
|
|
| 1971-06-24sg.jpg | Спортивная газета | ПРОТЯГОМ тижня на стадіонах Дніпропетровська тривав розиграш VII чемпіонату республіки з регбі. Право за вихід до фіналу виборювали у двох групах вісім команд: торішні чемпіони УРСР — спартаківці столиці, одеський «Буревісник», студенти КПІ, СК «Севастополь» — дебютант першості; друга група — динамівці Києва та Львова, дніпропетровський «Буревісник» та СК «Січнівець» з міста Одеси. Фаворитами попередніх зустрічей у групах стали столичні спартаківці й динамівці. Вони виграли асі поєдинки. Саме вони, на думку фахівців, і мали розіграти золоті медалі чемпіонів республіки. А за бронзу боротимуться львівське «Динамо» та одеські студенти. Що ж, прогнози виявилися вірними. Спартаківці легко обіграли львів'ян (23:0), а одесити зазнали поразки від київських динамівців (0:31). Передбачалося, що матч за третє місце пройде у рівній боротьбі, але цього не сталося. Студенти Одеси взяли гору з сухим рахунком (14:0). Особливо слід відзначити відмінну гру ветерана українського регбі 34-річного Романа Ангеля, який у команді з моменту її заснування. Цікаво, що одесити, беручи участь у всіх чемпіонатах, уперше стали призерами. Це безперечний успіх колективу та його тренера Валерія Алексеева. У гострій боротьбі пройшла зустріч столичних динамівців і спартаківців. Особливо вдало діяли колективи в захисті. Нервова напруга позначилася на діях динамівця Шишкунова та його суперників — Бірулі і Кравцова. І хоча матч завершився з рідкісним для регбі рахунком—0:0, радощам динамівців не було меж. Маючи кращу різницю забитих і пропущених м'ячів, вони повернули собі звання чемпіонів. До речі, золоті медалі вони завоювали вп яте. Кращим гравцем чемпіонату визнано захисника команди-переможниці Володимира Шишкунова, на рахунку якого 56 очок. Команди, що посіли у групах третє й четверте місця, провели між собою стикові ігри. Студенти КПІ виграли в днілропетровців (12:3), а авангардівці Одеси—в севастопольців (6 : 5). Щодо команди КПІ— вона мала бути у турнірній таблиці вище, проте їй зараховано поразку у поєдинку з одеситами за підставного гравця. Внаслідок цього шлях до фіналу закрився. Отже, чемпіони — динамівці Києва. Срібні медалі у столичних спартаківців, а бронзові — в одеського «Буревісника». На четвертому місці — львів'яни, на п'ятому — КПІ, на шостому — дніпропетровський «Буревісник», на сьомому — «Січнівець» (Одеса) і на восьмому — СК «Севастополь». Відмінно провели турнір арбітри А. Данилов з Москви, Л. Шелитович з Одеси і дебютант з Харкова В. Королюк. Незабаром динамівці та спартаківці Києва стартуватимуть на чемпіонаті СРСР. «Динамо» — у вищій лізі, «Спартак» — у другій групі. В. ТРОХИМЕНКО. Фінал першості України з регбі. Момент зустрічі спартанівціа Києва з командою Одеського політехнічного Інституту. Фото Г. Шевченка |
24 June 1971 г. |
|
| 1971-07-02ls_perv.jpg | Ленiнський шлях (Белая Церковь) | РЕГБІ - СПОРТ МУЖНІХ Якщо ви людина зайнята і заклопотана та ще й уболіваєте за футбол та баскетбол, легку атлетику та боротьбу, вихід з цього скрутного становища у вас один —• йдіть на зустріч з регбі. І ви побачите всі ті види спорту одночасно. Адже регбіст мусить бути футболістом, щоб влучно надіслати м'яч у ворота, легкоатлетом. щоб стрімким ривком відірватись від суперника, баскетболістом, щоб у високому стрибку відіграти м’яч своїй команді, борцем, щоб у відчайдушному кидку зупинити прорив. Жителі Білої Церкви зможуть самі побачити, що регбісти — це лицарі багатьох спортивних якостей. З 2 липня на стадіоні «Спартак» починається чемпіонат Радянського Союзу з регбі для команд другої групи (II підгрупа). Змагання, в яких беруть участь команди Баку, Києва, Нальчика, Ташкента. — зональні: дві команди, що займуть І та II місця, одержать путівки до фіналу, де виборюватимуть право переходу до вищої групи. Серед учасників змагань — регбісти Київського «Спартака»— чемпіони України минулого року, спартаківці Нальчика — одна з найсильніших команд Російської Федерації, чемпіони Азербайджану, динамївці Баку та найсильніша команда Узбекистану. Запрошуємо білоцерківців відвідати наші змагання. І сподіваємось, що мужня, захоплююча гра сподобається всім своєю динамічністю, гостротою, безкомпромісністю. Для тих, хто прийде на стадіон, кілька слів про правила гри. Es регбі грають дві команди по .п’ятнадцять гравців. Гра, яка триває два тайми по сорок хвилин, ведеться на футбольному полі, яке доповнюється так званими заліковими полями, що розмішугаться за лініями воріт кожної команди. М’яч можна бити ногами, руками, передавати його можна тільки назад. Мета гри — занести м’яч (до речі, він овальної форми, щоб його зручніше було нести в руках) до залікового поля суперника і там притиснути його до землі. За це команда одержує 3 очка і право виконати удар по воротах (в регбі вони нагадують літеру «Н») з лінії, яка проходить паралельно боковій, через місце, де було приземлення м^яча. Якщо м'яч влучить у ворота, тобто перелетить над горизонтальною планкою, команда додатково одержує два очка. Л. ШЕЛЕСТОВИЧ, |
2 July 1971 г. |
|
| 1973itogi04_05.jpg | Федерация регби Одессы | 1973 |
|
|
| 1973itogi07_10.jpg | Федерация регби Одессы | 1973 |
|
|
| 1973itogi12_13.jpg | Федерация регби Одессы | 1973 |
|
|
| 1973-07-07elektrenai_prog2.jpg | Программа к матчу | 7 July 1973 г. |
|
|
| 1974-05-19_ukr_shelestovich.jpg | Награды (грамоты, дипломы, медали) | 19 May 1974 г. |
|
|
| 1975-04-07odessa.jpg | Вечерняя Одесса | 7 April 1975 г. |
|