Бурдо Олег Григорьевич

Дата рождения: 1942
История:

один их первых регбистов одесского Авангарда. Тренировал команду ОПИ.

Сезоны

Год Амплуа Турнир Команда Комментарии
1968 игрок Чемпионат Украины 1968 Январец
1967 игрок Чемпионат Украины 1967 Январец
1966 тренер - Политехник Од
1965 тренер - Политехник Од
1965 игрок Турнир на призы "Комсомольской искры" (Одесса) 1965 Январец
1964 игрок Кубок Освобождения (Днепропетровск) 1964 Январец

Документы

Заголовок Источник Описание Месяц/Год Ссылка
1964_avangard.jpg Федерация регби Одессы Слева направо: Олег Бурдо (капитан), Анатолий Щербина, Сергей Слукин, Сергей Пересунько, Владимир Погорелов, Владимир Агафонов, Валерий Балута, Виктор Корнараки, Валерий Коротинский, Николай Арипов, ???, Валентин Хруцкий, ???, Виктор Шевчук

дата на фото вызывает сомнения: очень много игроков, которые не появляются в других источниках до 1967 года и отсутствуют в известных заявках 1964-1965 гг.		 1964
1964_odessa01.jpg <Неизвестная газета> 1964
1964_odessa02.jpg <Неизвестная газета> 1964
1964-08-28ki.jpg Комсомольская искра (Одесса) Хай буде регбі!

Мабуть, зараз нема потреби комусь доводити, що регбі — дуже захоплююча спортивна гра, що це корисно для здоров'я, що це зрештою просто добре — регбі.

Мабуть, ніхто з цим не сперечатиметься. Тим більше, що після третіх дружніх ігор молоді в Москві в 1957 році регбі в нашій країні з бурхливо розвивається. Зараз Москва проводить першість міста по двох трупах команд, сильні і численні . змагання проводять прибалтійські республіки, Ленінград, Грузія.

В Одесі перша і поки що єдина команда регбі . була створена в 1960 році при дорраді товариства «Локомотив». Тоді це ще не була команда. Просто зібрались легкоатлети, футболісти, баскетболісти, які загорілись новим для нас видом спорту. Почи нали ми з «абсолютного нуля». Про існування правил ми , лише здогадувались. Овальних м’ячів у нас не було. Збирались, займались з.агальнофізичною підготовкою, прали у футбол, у баскетбол...

Нарешті прийшли довгождані м’ячі. Почалось регбі. Справжнє регбі з пасом назад. Тренував нас спочатку тренер легкоатлетів. Готувалися рік. Потім поедставник команди поїхав у Москву — до «регбійної столиці». Привезли правила 1 враження жаль, про ігри. Знову почали тренуватись. Весь 1962 рік грали на майданчиках для волейбола. для баскетбола, на бігових доріжках... Багато хто не витримував, ішов з команди — що це, мовляв, за тренування, зіграти ні з ким не можемо, все даремно...

Ентузіасти теж іноді втрачали віру, але тренувань не кидали. Справжнього «хазяїна», спортивного товариства, яке б виховувало команду, в нас не було. І коли з’явився новий тренер, людина, знайома регбі, ми перейшли до товариства «Авангард». Керівники цього .товариства теплозустріли команду. В 1963 році ми нарешті дістали змогу помірятися силами зі справжніми регбістами, нас .запросили на першість ВЦРПС з
регбі. Перед першістю ми зіграли дві гри в Дніпропетровську з тамтешньою Командою. Обидві гри виграли 1 поїхали в Тбілісі горді та веселі.

У Тбілісі нам довелося зазнати прикрості. Дався взнаки малий бойовий досвід, ми програли кільком командам з розгромним рахунком і задовольнилися шостим місцем.

Цей. турнір міг стати' для нашої команди і останнім. Розгромлені повернулись ми в Одесу. Іноді здавалося — край, годі регбі!

Але ж повинне регбі з’явитися в нашому місті! І ми запросили команду Дніпропетровська до нас. Ми збирались показати регбі одеситам на Центральному стадіоні. На дирекція стадіону не відгукнулась. Ми задовольнилися стадіоном заводу імені ' Січневого повстання (він був переповнений у день матчу). Ми знову виграли. Але важливим було не пе — в Одесі побачили регбі. І хоч глядачі ще погано знали правила гри, вони прийняли її, полюбили.

Команда згуртувалася, стала справжнім колективом. І вже в липні й серпні 1964 року ми провели в Одесі два матчі — зі збірною Тбілісі і з командою Дніпропетровська. Одесити прийшли на регбі. як давні друзі. Зараз команда дістала запрошення на матч міст України з регбі, один з її представників ввійшов до Українського оргкомітету. Регбі здобуло собі « державність» — цей вид спорту включений ..да Єдиної _Цсесй-юзної спортивної класифікації.

Легше стало «жити» і нашій команді — про існування регбі в Одесі знагс-ть, спортивні керівники міста підтримуюсь команду. Тренуємося ми поки що на Шкільному стадіоні, завдяки увазі спортивних керівників педагогічного Інституту.

Ми розповіли про нашу команду, створену тоді, коли про регбі ми мали, скажемо ппямо, невиразне уявлення. Тепер у нас за плечима досвід ігор, вся команда дістає посвідчення громадських тренерів. Чи не час розвиватися регбі в Одесі?

Ми звертаємось із закликом до спортсменів міста, до керівників спортивних організацій: хай в Одесі буде масове регбі!

Члени команди регбістів: зварювальний R. ПДЛУТА, слюсеп Л. 3TR.TTIBEP, студент О. КУРД О. студент Л.» ШЕЛЕГТОВИЧ, Інженер О. ЛІППО. викладач ' С. КРАСНОВ та інші.

ВІД РЕДАКЦІЇ:

Споотемени-регбісти порушили важливе і потрібне, на наш погляд, питання. Розвиток регбі в Одесі — корисної і цікавої спортивної гри — явно потрібний. Потрібний тим більше, що для створення справжніх команд, для масового залучення спортсменів зараз треба небагато — тільни бажання нерівнинів, тільки організаційна робота. »

Хлопці з «Авангарду», яні почали регбі в Одесі, перший час обходились навіть без правил. Зараз правила є.

В авангардівців не було м’ячів. Зараз вони пропонують новоствореним командам нористуватися своїми м'ячами.

Авангардівці тренувались довгий час без тренера. Зараз с практично п’ятнадцять громадсьних тренерів, яні згодні тренувати нове покоління регбістів.

Авангардівцям не було з ним грати — у нових команд буде суперник, який витримав уже не один бій.

Технічний бін справи також не потребу- витрат — все обладнання матчу складається з двох жердин та перекладини, їх просто виготовити кожному. Форма —футбольна.

Де тренуватися? Де грати? Стадіони «Сп’отан», «Локомотив», стадіони Дзержинки і «Продмашу», університетський стадіон — ця . ь зелених полів може подарувати час для тренувань молодим командам.

Вже сьогодні практично можуть бути створені команди в педагогічному, медичному, політехнічному інститутах, на великих заводах.

Слово за керівниками спортивних організацій міста. Зараз від них залежить швидкий розвиток регбі в Одесі.		 28.08.1964
1964-10-00_lineup_odessa.jpg Федерация регби Одессы 10/1964
1964-10-02tbilisi-odessa2.jpg Протокол матча 02.10.1964
1964-10-03kyiv-odessa2.jpg Протокол матча 03.10.1964
1964-10-04dnepropetrovsk-odessa2.jpg Протокол матча 04.10.1964
1964-11-00_odessa.jpg <Неизвестная газета> Це багато років перемагати

Рік тому ми розповідали читачам про перший в Одесі матч регбістів. Правда, одного разу ми почули твердження. що в регбі в Одесі грали ще до першої світової війни в Дюківському парку. Але оскільки зараз твердо встанов лено, що в регбістів з Дюківського замість м'яча була гиря, то визнаним початком регбі в Одесі слід вважати рік 1963-й,

■ Тоді одесити виграли в колег з Дніпропетровська. Далі ми були свідками гри «авангардівців» (єдина в місті команда регбі — в спортивному товаристві «Авангард») зі збірною Тбілісі. І хоч одесити програли цю зустріч, регбі виграло — багато тисяч болільників «покуштували» й полюбили цю гру.

Хлопці з «Авангарду» починали на голому місці, вони зайнялись цією атлетичною, захоплюючою грою, коли в них ще не було правил... Правила прийшли потім. Коли в них ще не було м'яча... М’яч з’явився потім. А згодом з’явився і турнірний досвід. Про це розповідав лист регбістів у нашій газеті. І ось тепер...

Восени цього року в Дніпропетровську проводилася першість міст України з регбі, присвячена двадцятиріччю визволення України. Команда «Авангард» з Одеси зайняла друге місце, поступившись першістю тільки перед Києвом. На першості було визначено двадцятку найсильніших регбістів України. І сьогодні ми можемо з гордістю сказати: восьмеро наших хлопців — серед найкращих. Майже половина складу. Це — Алексеев, Анчель, Балута, Бурдо. Зівлівер, Краснов. Шелестович. Яхін. У створеній після змагань республіканській Раді федерації регбі відповідальним секретарем обрано Леоніда Шелестовича — одного з найпалкіших ентузіастів регбі в Одесі, студента- філолога університету.

Це. так би мовити, адміністративні успіхи. Але вони свідчать про успіхи спортивні.

Отже, регбі в Одесі є, є свої призери, свої чемпіони, свої улюбленці публіки, навіть свої адміністративні діячі з’явилися.

А команда — одна. Хороша, дружна, згуртована, вміє грати — але одна...

Починається потроху регбі в Миколаєві, Криму. Херсоні. їх більш досвідчені друзі з Одеси могли б показати приклад в організації масових змагань, у створенні «кворуму» команд. Могли б, але поки що —• команда одна.

Є тренери — серед «аванградівців» п'ятнадцять гро.... мадських тренерів, є м’ячі — «Аванград» може допомогти, є поля, є стадіони, є люди, які хочуть грати в регбі— була ж Одеса зачинателем вітчизняного футбола, чому ж не стати їй також одним з перших «регбійних» міст?

Керівники спортивних товариств області поки що мовчать. Всі вони за регбі! Всі — за масовість! Всі — за широке впровадження змагань! А команд поки що нема.

А час уже від чистого ентузіазму переходити до роботи, із захоплюючого періоду милування новим для нас видом спорту переходити до періоду створення цього спорту. Якнайширшого.' В нас уже є «первісток» — другий призер республіки команда регбістів товариства «Авангард». Хай їх буде десяток, два, три... їм ще багато років перемагати.

Т. МАРКІН.		 11/1964
1965-04-03_avangard_odessa_lineup.jpg Федерация регби Одессы 03.04.1965
1965-08-14_odessa.jpg <Неизвестная газета> ВОЗРОСШЕЕ МАСТЕРСТВО

На футбольное поле стадиона спортивного клуба армии выбегают регбисты одесского «Авангарда» и команда города Тбилиси — призер первенства ВЦСПС.

Мяч у тбилисцев. Они пробиваются через плотный заслон одесских защитников и приземляют его в зачетном поле — 3:0 в пользу гостей. Кроме того, грузинские регбисты получают право на реализацию попытки, то есть с любого места пробить по воротам. Мяч пролетает между стойками, и счет становится 5:0.

Прижав к груди мяч, нападающий одесситов Валентин Алексеев устремился на половину поля гостей. Он обошел четырех регбистов, но в последний момент грузинские игроки нарушают правила — захват за шею. Судья встречи назначает «схватку». Две команды ведут упорную борьбу за овладение мячом. Это удалось сделать одесситам. Авангардовец Олег Бурда, проскочив через плотный заслон защитников, приземлил мяч, а его товарищ по команде Виктор Ордалян реализует попытку.

На перерыв команды ушли при счете 14:8 в пользу грузинских регбистов.

Острая борьба развернулась во втором тайме. Счет быстро растет в пользу более опытных тбилисцев. Но к концу встречи одесситы захватили инициативу и сократили разрыв. Когда Леонид Зивливер приземлил последний мяч, счет стал 20:14 в пользу гостей.

— С одесскими регбистами мы встречаемся вторично, — сказал после матча капитан грузинской команды Нодари Кипиани. — Это быстро прогрессирующий коллектив. На сей раз победа досталась нам ценой больших усилий. Из вашей команды особенно запомнились такие высокотехничные, быстрые и напористые регбисты, как Валентин Балута и Роман Анчель.

— Класс игры одесских регбистов заметно повысился, — добавил арбитр встречи, судья республиканской категории по регби Леонид Данилов (Москва). — Хотелось, чтобы в Одессе было больше команд.

Регбисты «Авангарда» под руководством тренера Владимира Гавриловича Курмана начали подготовку к первенству Украины и розыгрышу «Кубка Риги».

В. АСАУЛОВ.

На снимке: момент игры в регби.		 14.08.1965
1966_odessa_01.jpg <Неизвестная газета> ЩЕ ОДНА ПЕРЕМОГА РЕГБІ...

Добрих три десятки видів спорту включено в програму спартакіади Одеської області. В цьому році до них додався ще один новачок — регбі. Це велика перемога ентузіастів овального м’яча. І добрий чуйний крок керівників одеського спорту, бо жодне місто СРСР не може похвалитися включенням регбі до своєї спартакіади. Відтепер регбі в Одесі не пасерб, а законний син облсоюзспорту.

На старт перших (зауважте, слово «перший» найчастіше за все стоїть поруч зі словом «регбі») обласних міжвідомчих змагань з регбі вийшли 4 команди. Разом з «духовними батьками» одеського регбі — авангардівцями, за титул чемпіона області боролись: «Локомотив», «Водник» (інститут інженерів морського флоту), «Буревісник» (політехнічний інститут). Чекали також участі і п’ятої команди — «Спартака». В цьому одеську федерацію регбі запевняв голова товариства тов. Горелюк. Федерація регбі запропонувала свою допомогу новій команді. Але від доброї допомоги відмовились. В «Спартаку» все знали... Навіть дуже багато знали... А коли настав день подання заявок, виявилось, що спартаків- ці не візьмуть участі в змаганнях: частина гравців дістала тяжкі травми. А цього ж могло і не статися, якби спартаків- ські керівники прийняли кваліфіковану, допомогу федерації регбі. Результат не дивує: команду спартаківдів тренував майстер спорту з... боротьби.

В обласних змаганнях авангардівців, перемога яких не викликала сумніву, додали до першого регбійного призу — призу газети «Комсомольська іскра» і приз облсоюзспорту. Переможці з рекордним рахунком (77:3) розгромили водників, легко розправилися з залізничниками 38:3. Але'у зустрічі зі студентами, програючи 0:3, «ветеранам» довелось заграти на повну силу. Перемога цього разу дісталася з великими труднощами — 27:9.

Гра чемпіонів справила непогане враження. Зросла індивідуальна техніка гравців. Авангардівці непогано ловлять м’яч, добре використовують оманливі рухи. Силові проходи підкріплюються чіткою передачею м’яча. Добре комбінують напівзахисники і напівсередні три- четвертні нападаючі. Грамотніше грає напад. На його озброєнні з’явились нові складні прийоми: «рулон», «відкритий бій», «клин». Як завжди, на висоті захисник команди, її незмінний капітан Роман Акчель, визнаний кращим гравцем турніру. Він дуже надійний в обороні, а його часті виходи вперед завжди гострі і вчасні. Добре зарекомендували себе також молоді авангардівці, які вперше виступили в основному складі. Слабке місце команди — нечіткі захвати всередині поля. Рідко використовуються також удари ногою. Слід відзначити В. Алексеева — найрезультативнішого учасника змагань, і, безперечно, кращого нападаючого О. Яхика.

Доля другого місця вирішувалась у зустрічі «Локомотива» з «Буревісником», які переграли «Водника». Залізничникам ще жодного разу не вдавалось церемогти студентів. Не змогли вони добитися цього і в останній зустрічі. Здобувши перемогу (11:6). студенти стали другими призерами, реабілітувавши себе за невдачу у весняних змаганнях, де вони були тільки п’ятими. Команда, яку часто підводили нерви, почала грати рівніше, активніше. З’явилися в студентів солісти, які сміливо беруть гру на себе у вирішальні моменти. Не випадково кращим тричетвертним гравцем визнано А. Севастьянова («Буревісник»), Гравці команди добре грають у нападі, що ж до захисту, то тут у команди та її тренера О. Бурдо непочатий край роботи.

В «Локомотива» можна повчитись грати в захисті, але їм самим треба добре повчитися нападати. Команда непогано підготовлена фізично. Це наймолодша команда турніру (середній вік її гравціз — 20 років), і їй ще треба багато працювати над технікою. Гадаємо, розв’язати це завдання під силу дружному колективові та його наставникові Л. Шнайдеру.

Нижче своїх можливостей виступили призери весняних змагань — водники. Не набравши жодного очка, вони зайняли останнє місце. В моряків не грало кілька основних гравців, а відповідної заміни не знайшли.

Зараз настав певний перепочинок, але рицарі овального м’яча готуються до більших стартів.

Головний суддя змагань Л. ШЕЛЕСТОВИЧ.		 1966
1967_ukr_lineups.jpg Федерация регби Одессы 1967
1968_ukr_lineups.jpg Федерация регби Одессы 1968
1969-03-27ki.jpg Комсомольская искра (Одесса) ПОЗА ГРОЮ—ОВАЛЬНИЙ М’ЯЧ

На початку квітня змаганнями на приз газети «Комсомольська іскра» регбісти Одеси звичайно відкривають сезон. Саме з цього турніру починалося у 1963 році становлення масового регбі в нашому місті. П’ять років тому перший кубок розіграли п’ять команд. Старійшини одеського регбі — хлопці- ентузіасти з «Авангарду» — при підтримці спортивної громадськості міста створили команди в «Буревіснику», «Воднику», «Локомотиві».

Регбі. Ця мужня гра вже давно здобула право громадянства. В нашій країні є майстри спорту, проводяться чемпіонати країни і республік.

А зараз, як це не сумно, нам доводиться констатувати, що овальний м’яч поступово залишає стадіони міста. Ті стадіони, де вперше на Україні впроваджували цю захоплюючу гру. В Одесі фактично залишилися дві регбійні дружини: в політехнічному інституті і в спортивному клубі «Авангард». Про це йшлося у статті «Овальний м’яч: минуле, дійсність, надії», опублікованій в «Комсомольській іскрі» в грудні 1968 року.

Стаття, що розповідала про ■ тривожне становище регбі в спортивному клубі «Січніаевф», обговорювалася на президії обласної ради ДСТ «Авангард». Але замість того, щоб підтримати ентузіастів, було сказано, що обласній спортраді регбі не потрібне.

До клубу «Січнівець» регбі прийшло 1966 року, коли облрада «Авангард» прикріпила свою збірну команду до «Січнівця». Прикріпила, щоб не розформовувати зовсім. На регбі не вистачило коштів. А у спортсменів вистачило ентузіазму, щоб перемагати в міських і республіканських змаганнях.

Регбісти «Авангарду» одразу влилися до колективу заводських спортсменів. Захищали честь заводу на міських і республіканських змаганнях. Підготували 47 першорозрядників, десять членів збірної України брали активну участь у спортивному житті завоДу'. Виїжджали на змагання один раз на рік — на першість т УРСР. Комплекту форми вистачало на два роки. Одне слово, ніяких претензій одне до одного не мали. Спортклубові було важко, але він, чим тільки міг, допомагав команді.

Ось чому правління клубу на своєму засіданні знову одностайно вирішило: бути регбі на «Січнівці».

І раптом, як сніг на голову — рішення завкому заводу: регбі — це надто дорого, а тому закрити його. І, що найдивовижніше, прийняти таке рішення допомагав голова правління спортивного клубу «Січнівець» І. Дмитрієв.

Овальний м’яч, пробачте, не популярний. А як бути, товаришу голово, з ентузіазмом п’ятдесяти хлопців, що весь свій вільний час віддать улюбленому виду спору? Хлопців, що ви їх назвали «квартирантами» спортклубу, хоч вони завжди відчували себе його повноправними членами і господарями.

На знак вдячності за все, що зробили регбісти для клубу, голова запропонував їм:

— А ви підіть у «Локомотив», там вас візьмуть із задоволенням.

З того часу щоразу з «нетерпінням» запитує:

— Ну, як, ви знайшли собі який-небудь колектиз?

Так, товаришу, знайшли. Знайшли давно. І колектив цей — спортивний клуб «Січнівець», правління якого вирішило підтримати регбі, а ви, незважаючи на думку правління, робите усе для того, щоб відмовитись від нього.

Зварник, капітан команди В. БАЛУТА, інженер, комсорг команди О. БУРДО, голова обласної федерапії регбі В. АЛЕКсєєв.		 27.03.1969
1970-05-21ki.jpg Комсомольская искра (Одесса) ПРИЗ «КІ»"У СІЧНТБЦІВ

Вже стало традицією поминати сезон з регбі в Одесі традиційним розиграшем призу газети «Комсомольська іскра». Саме з цих змагань п’ять років тому починалося становлення регбі в Одесі. Тоді в них взяли участь 5 дружин регбістів, створених ентузіастами цього захоплюючого виду спорту з «Авангарда».

Родоначальники регбі вигравали ці змагання три роки підряд, але у 1968 році вони поступилися перед командою студентів з політехнічного інституту. В 1969 році розиграш не було проведено.

Чи зуміють політехніки зберегти приз? На це питання мав дати відповідь п’ятий турнір, який закінчився на стадіоні «Січнівець». Змагання стали цікавими ще й тому, що були генеральною репетицією для СК «Січнівця» і «Буревісника» перед республіканськими турнірами своїх товариств.

Знову п’ять команд — дві команди «Січнівки», дві — політехніків і молодий колектив технологічного інституту харчової і холодильної промисловості. Як бачите, 5 команд, так само, як і у 1965 році. Чи а це пояснити? Швидше за все: ентузіазм любителів регбі починає вщухати. Хлопці просто стомилися вести боротьбу з байдужим, холодним ставленням до регбі з боку більшості спортивних керівників міста. Адже саме через це розпалися команди в середньому морехідному училищі, морехідному училищі технічного флоту, у водному інституті, морському порту.

Список можна продовжити. А якби спортивні керівники були б хоч. трохи уважнішими, бути в Одесі масовому регбі.

Однак навіть у цих п’яти команд якість гри значно покращилася. Техніка стала більш обдуманою, раціональнішою. І січнівці і політехніки легко обіграли своїх молодих опонентів. Доля призу «КІ», як і слід було чекати, вирішилася в дуелі старих суперників. Цього разу переміг «Січнівець». Особливо показали себе тричвертні цієї команди, які володіють чудовою швидкістю, вмінням обіграти противника на невеличкій ділянці поля. Не випадково усі переможні очки, набрані «Січнівцем» у цій зустрічі (рахунок — 12:6), припадають нз їхню долю. Анатолій Корчагін, що зумів двічі прорватися у залікове поле політехніків і там приземлити м'яч, визнаний кращим гравцем турніру.

Взагалі, матч був на рідкість видовищним. З чіткими захватами, чудовими ударами, цікавими комбінаціями.

Особливо хочеться відзначити ветеранів «Січнівця», колишніх володарів призу «КІ» ще у 1965 році. Це — Олег Бурдо, Віктор Шевчук, Леонід Зівлівер; добре грає середнє покоління — Олександр Лисенко, Сергій Пересунько, який став кращим бомбардиром турніру, Олександр Євсєєв, Олександр Матвієнко. Добре зарекомендували себе наймолодші — Сергій Слукін, Володимир Любитов, а 18-річний студент автомеханічного технікуму Віктор Абрамов визнаний кращим замикаючим (так у регбі називається захисник).

Третє місце зайняла молода команда регбістів з ОТІХХП.

Головний суддя змагань В. ПОГОРЄЛОВ.		 21.05.1970