1964-08-28ki.jpg |
Комсомольская искра (Одесса) |
Хай буде регбі!
Мабуть, зараз нема потреби комусь доводити, що регбі — дуже захоплююча спортивна гра, що це корисно для здоров'я, що це зрештою просто добре — регбі.
Мабуть, ніхто з цим не сперечатиметься. Тим більше, що після третіх дружніх ігор молоді в Москві в 1957 році регбі в нашій країні з бурхливо розвивається. Зараз Москва проводить першість міста по двох трупах команд, сильні і численні . змагання проводять прибалтійські республіки, Ленінград, Грузія.
В Одесі перша і поки що єдина команда регбі . була створена в 1960 році при дорраді товариства «Локомотив». Тоді це ще не була команда. Просто зібрались легкоатлети, футболісти, баскетболісти, які загорілись новим для нас видом спорту. Почи нали ми з «абсолютного нуля». Про існування правил ми , лише здогадувались. Овальних м’ячів у нас не було. Збирались, займались з.агальнофізичною підготовкою, прали у футбол, у баскетбол...
Нарешті прийшли довгождані м’ячі. Почалось регбі. Справжнє регбі з пасом назад. Тренував нас спочатку тренер легкоатлетів. Готувалися рік. Потім поедставник команди поїхав у Москву — до «регбійної столиці». Привезли правила 1 враження жаль, про ігри. Знову почали тренуватись. Весь 1962 рік грали на майданчиках для волейбола. для баскетбола, на бігових доріжках... Багато хто не витримував, ішов з команди — що це, мовляв, за тренування, зіграти ні з ким не можемо, все даремно...
Ентузіасти теж іноді втрачали віру, але тренувань не кидали. Справжнього «хазяїна», спортивного товариства, яке б виховувало команду, в нас не було. І коли з’явився новий тренер, людина, знайома регбі, ми перейшли до товариства «Авангард». Керівники цього .товариства теплозустріли команду. В 1963 році ми нарешті дістали змогу помірятися силами зі справжніми регбістами, нас .запросили на першість ВЦРПС з регбі. Перед першістю ми зіграли дві гри в Дніпропетровську з тамтешньою Командою. Обидві гри виграли 1 поїхали в Тбілісі горді та веселі.
У Тбілісі нам довелося зазнати прикрості. Дався взнаки малий бойовий досвід, ми програли кільком командам з розгромним рахунком і задовольнилися шостим місцем.
Цей. турнір міг стати' для нашої команди і останнім. Розгромлені повернулись ми в Одесу. Іноді здавалося — край, годі регбі!
Але ж повинне регбі з’явитися в нашому місті! І ми запросили команду Дніпропетровська до нас. Ми збирались показати регбі одеситам на Центральному стадіоні. На дирекція стадіону не відгукнулась. Ми задовольнилися стадіоном заводу імені ' Січневого повстання (він був переповнений у день матчу). Ми знову виграли. Але важливим було не пе — в Одесі побачили регбі. І хоч глядачі ще погано знали правила гри, вони прийняли її, полюбили.
Команда згуртувалася, стала справжнім колективом. І вже в липні й серпні 1964 року ми провели в Одесі два матчі — зі збірною Тбілісі і з командою Дніпропетровська. Одесити прийшли на регбі. як давні друзі. Зараз команда дістала запрошення на матч міст України з регбі, один з її представників ввійшов до Українського оргкомітету. Регбі здобуло собі « державність» — цей вид спорту включений ..да Єдиної _Цсесй-юзної спортивної класифікації.
Легше стало «жити» і нашій команді — про існування регбі в Одесі знагс-ть, спортивні керівники міста підтримуюсь команду. Тренуємося ми поки що на Шкільному стадіоні, завдяки увазі спортивних керівників педагогічного Інституту.
Ми розповіли про нашу команду, створену тоді, коли про регбі ми мали, скажемо ппямо, невиразне уявлення. Тепер у нас за плечима досвід ігор, вся команда дістає посвідчення громадських тренерів. Чи не час розвиватися регбі в Одесі?
Ми звертаємось із закликом до спортсменів міста, до керівників спортивних організацій: хай в Одесі буде масове регбі!
Члени команди регбістів: зварювальний R. ПДЛУТА, слюсеп Л. 3TR.TTIBEP, студент О. КУРД О. студент Л.» ШЕЛЕГТОВИЧ, Інженер О. ЛІППО. викладач ' С. КРАСНОВ та інші.
ВІД РЕДАКЦІЇ:
Споотемени-регбісти порушили важливе і потрібне, на наш погляд, питання. Розвиток регбі в Одесі — корисної і цікавої спортивної гри — явно потрібний. Потрібний тим більше, що для створення справжніх команд, для масового залучення спортсменів зараз треба небагато — тільни бажання нерівнинів, тільки організаційна робота. »
Хлопці з «Авангарду», яні почали регбі в Одесі, перший час обходились навіть без правил. Зараз правила є.
В авангардівців не було м’ячів. Зараз вони пропонують новоствореним командам нористуватися своїми м'ячами.
Авангардівці тренувались довгий час без тренера. Зараз с практично п’ятнадцять громадсьних тренерів, яні згодні тренувати нове покоління регбістів.
Авангардівцям не було з ним грати — у нових команд буде суперник, який витримав уже не один бій.
Технічний бін справи також не потребу- витрат — все обладнання матчу складається з двох жердин та перекладини, їх просто виготовити кожному. Форма —футбольна.
Де тренуватися? Де грати? Стадіони «Сп’отан», «Локомотив», стадіони Дзержинки і «Продмашу», університетський стадіон — ця . ь зелених полів може подарувати час для тренувань молодим командам.
Вже сьогодні практично можуть бути створені команди в педагогічному, медичному, політехнічному інститутах, на великих заводах.
Слово за керівниками спортивних організацій міста. Зараз від них залежить швидкий розвиток регбі в Одесі. |
28.08.1964
|
|
1964-11-00_odessa.jpg |
<Неизвестная газета> |
Це багато років перемагати
Рік тому ми розповідали читачам про перший в Одесі матч регбістів. Правда, одного разу ми почули твердження. що в регбі в Одесі грали ще до першої світової війни в Дюківському парку. Але оскільки зараз твердо встанов лено, що в регбістів з Дюківського замість м'яча була гиря, то визнаним початком регбі в Одесі слід вважати рік 1963-й,
■ Тоді одесити виграли в колег з Дніпропетровська. Далі ми були свідками гри «авангардівців» (єдина в місті команда регбі — в спортивному товаристві «Авангард») зі збірною Тбілісі. І хоч одесити програли цю зустріч, регбі виграло — багато тисяч болільників «покуштували» й полюбили цю гру.
Хлопці з «Авангарду» починали на голому місці, вони зайнялись цією атлетичною, захоплюючою грою, коли в них ще не було правил... Правила прийшли потім. Коли в них ще не було м'яча... М’яч з’явився потім. А згодом з’явився і турнірний досвід. Про це розповідав лист регбістів у нашій газеті. І ось тепер...
Восени цього року в Дніпропетровську проводилася першість міст України з регбі, присвячена двадцятиріччю визволення України. Команда «Авангард» з Одеси зайняла друге місце, поступившись першістю тільки перед Києвом. На першості було визначено двадцятку найсильніших регбістів України. І сьогодні ми можемо з гордістю сказати: восьмеро наших хлопців — серед найкращих. Майже половина складу. Це — Алексеев, Анчель, Балута, Бурдо. Зівлівер, Краснов. Шелестович. Яхін. У створеній після змагань республіканській Раді федерації регбі відповідальним секретарем обрано Леоніда Шелестовича — одного з найпалкіших ентузіастів регбі в Одесі, студента- філолога університету.
Це. так би мовити, адміністративні успіхи. Але вони свідчать про успіхи спортивні.
Отже, регбі в Одесі є, є свої призери, свої чемпіони, свої улюбленці публіки, навіть свої адміністративні діячі з’явилися.
А команда — одна. Хороша, дружна, згуртована, вміє грати — але одна...
Починається потроху регбі в Миколаєві, Криму. Херсоні. їх більш досвідчені друзі з Одеси могли б показати приклад в організації масових змагань, у створенні «кворуму» команд. Могли б, але поки що —• команда одна.
Є тренери — серед «аванградівців» п'ятнадцять гро.... мадських тренерів, є м’ячі — «Аванград» може допомогти, є поля, є стадіони, є люди, які хочуть грати в регбі— була ж Одеса зачинателем вітчизняного футбола, чому ж не стати їй також одним з перших «регбійних» міст?
Керівники спортивних товариств області поки що мовчать. Всі вони за регбі! Всі — за масовість! Всі — за широке впровадження змагань! А команд поки що нема.
А час уже від чистого ентузіазму переходити до роботи, із захоплюючого періоду милування новим для нас видом спорту переходити до періоду створення цього спорту. Якнайширшого.' В нас уже є «первісток» — другий призер республіки команда регбістів товариства «Авангард». Хай їх буде десяток, два, три... їм ще багато років перемагати.
Т. МАРКІН. |
11/1964
|
|