Пересунько Сергей

Дата рождения: ???
История:

Сезоны

Год Амплуа Турнир Команда Комментарии
1970 игрок Турнир на призы "Комсомольской искры" (Одесса) 1970 Январец
1969 игрок Чемпионат Украины 1969 Январец
1968 игрок Чемпионат Украины 1968 Январец
1967 игрок Чемпионат Украины 1967 Январец
1964 игрок - Январец

Документы

Заголовок Источник Описание Месяц/Год Ссылка
1964_avangard.jpg Федерация регби Одессы Слева направо: Олег Бурдо (капитан), Анатолий Щербина, Сергей Слукин, Сергей Пересунько, Владимир Погорелов, Владимир Агафонов, Валерий Балута, Виктор Корнараки, Валерий Коротинский, Николай Арипов, ???, Валентин Хруцкий, ???, Виктор Шевчук

дата на фото вызывает сомнения: очень много игроков, которые не появляются в других источниках до 1967 года и отсутствуют в известных заявках 1964-1965 гг.		 1964
1967_ukr_lineups.jpg Федерация регби Одессы 1967
1968_ukr_lineups.jpg Федерация регби Одессы 1968
1969-07-29_odessa.jpg <Неизвестная газета> Зльоти і падіння овального м’яча

ІЛЬКА днів тому у Києві закінчився фінал першості України з регбі. В ньому брали участь дві одеські команди — політехнічного інституту і спортклубу «Січнівець». Обидві вони виступили невдало. Студенти зайняли п’яте місце, січнівці — останнє, шосте. І все ж, одеські регбісти помітно поступалися класом гри тільки перед чемпіонами, київськими динамовцями, і віце-чемпіоном, спартаківцями столиці. Бронзовим призерам, регбістам Київського полі’їіТехнічного інституту, одесити програли з мінімальним рахунком, причому в других таймах були сильнішими за противника, навіть якщо доводилося грати у меншості.

Чи могли наші команди зіграти краще? На жаль, доводиться констатувати — ні. За сучасним станом регбі в Одесі більш високих результатів обидва колективи досягти не могли.

Посудіть самі. Регбісти спортклубу «Січнівець», що півроку боролися за своє існування і майже стільки ж займалися суперечками з керівними «дядями», котрі не пускали їх на стадіон: провели на чемпіонаті республіки свої перші ігри в цьому сезоні. Парадоксально, але факт — обидві одеські команди, не рахуючи тренувальних зустрічей ранньої весни, вперше зустрілися між собою в Києві.

У кращому становищі були політехніки. Але і їм теж не вистачило кілька бойових 'тренувальних поєдинків, щоб створити єдиний ігровий ан-самбль.

Чи був сенс одеситам грати двома командами? Мабуть, ні. Збірна, якби її було створено, могла б з успіхом змагатися за призові місця чи за путівку на першість СРСР. Але ніхто цією збірною займатися не бажав.

Відомо, що шлях до спортивної майстерності лежить через масовість. Чим більше команд, чим частіше вони між собою зустрічаються, тим вищий їхній клас. Про що й говорити, коли в Одесі ось уже два роки не проводяться міські змагання з регбі. І в результаті зникають команди, що народжувалися в стражданнях.

Усе це можна було б вважати труднощами росту. Адже регбі, як уявляють багато хто, Молодий вид спорту. Але не завадить нагадати, що з того часу, як овальний м'яч з’явився в Одесі, минуло вісім років. Час чималий. Одеський регбі пережив багато зльотів і падінь. Ще пам’ятні перші міські змагання на приз «Комсомольської іскри» 1965 року. Початок був обнадійливим: шість (!) команд взяли участь в турнірі. Наступні два роки становище з регбі не викликало ніяких побоювань. Зростала кількість команд, одесити гідно представляли своє місто на республіканських змаганнях.

І раптом, одна за одною, починають зникати регбійні дружини: в порту, в медичному, ' " 'т 'fe X II о л о г і ч н о-му 'і водному інститутах. Чи винне тільки бездушне став­ лення керівників спорту цих організацій? Сумнівно. Надто вже швидко й поквапливо здавали завойовані позиції ентузіасти овального м’яча. А федерація, замість того, щоб боротися за команди, залишалась бездіяльною. Як орган спрямовуючий і організуючий, вона фактично перестала існувати. Команди, що змогли відстояти право на існування, тренувалися, готувалися до змагань, а їх так і не було.

Одеський регбі може і повинен стати в число провідних в республіці й країні. І для цього є усі підстави. Обидві одеські команди молоді, укомплектовані здібни­ми гравцями, добре підготовленими технічно, що розбираються в усіх тонкощах регбі. А такі гравці, як С. Пересунько, Н. Казюк, А. Лисенко, ні в чому не поступалися перед найсильнішими регбістами республіки. Та їм явно не вистачає ігрового досвіду, досвіду зустрічей з найсильнішими українськими командами та командами інших міст країни. Назрів час відновити традицію матчовнх зустрічей, втілити, нарешті, в життя ідею змагання міст-героїв з регбі.

На жаль, в Одесі почали забувати про цю захоплюючу гру. І тільки коли-не-коли у славетному клубі під каштанами болільники, незадоволені грою одеських футболістів, зітхнувши скажуть:

-- .Регбі це да! Справжня гра для одеситів.

Зараз регбі треба починати спочатку. І, треба гадати, що починати є кому. У новоствореній федерації зібралися справжні ентузіасти овального м’яча. Намічено створити команди в. університеті, технологічному, педагогічному ' інститутах. До речі, як нам стало відомо, в педінституті має відкритися спе ціалізація з регбі, яка, будемо сподіватися, розв’яже довічну проблему тренерських кадрів. Велику увагу буде приділено юнацькому регбі.

Вже нинішнього року передбачається першість міста з клубним заліком (команди, що гратимуть у першій групі, зобов'язані виставити і — юнаків).

Задумів багато, але ще більше нерозв’язаних проблем. І для того, щоб наше місто, пращур регбі на Україні, ртало справжнім містрм цієї захоплюючої гри, зараз треба усім негайно взятися до справи.

Суддя республіканської категорії Л. ШЕЛЕСТОВИЧ, Я. САФРОНСЬКИЙ.		 29.07.1969
1970-05-21ki.jpg Комсомольская искра (Одесса) ПРИЗ «КІ»"У СІЧНТБЦІВ

Вже стало традицією поминати сезон з регбі в Одесі традиційним розиграшем призу газети «Комсомольська іскра». Саме з цих змагань п’ять років тому починалося становлення регбі в Одесі. Тоді в них взяли участь 5 дружин регбістів, створених ентузіастами цього захоплюючого виду спорту з «Авангарда».

Родоначальники регбі вигравали ці змагання три роки підряд, але у 1968 році вони поступилися перед командою студентів з політехнічного інституту. В 1969 році розиграш не було проведено.

Чи зуміють політехніки зберегти приз? На це питання мав дати відповідь п’ятий турнір, який закінчився на стадіоні «Січнівець». Змагання стали цікавими ще й тому, що були генеральною репетицією для СК «Січнівця» і «Буревісника» перед республіканськими турнірами своїх товариств.

Знову п’ять команд — дві команди «Січнівки», дві — політехніків і молодий колектив технологічного інституту харчової і холодильної промисловості. Як бачите, 5 команд, так само, як і у 1965 році. Чи а це пояснити? Швидше за все: ентузіазм любителів регбі починає вщухати. Хлопці просто стомилися вести боротьбу з байдужим, холодним ставленням до регбі з боку більшості спортивних керівників міста. Адже саме через це розпалися команди в середньому морехідному училищі, морехідному училищі технічного флоту, у водному інституті, морському порту.

Список можна продовжити. А якби спортивні керівники були б хоч. трохи уважнішими, бути в Одесі масовому регбі.

Однак навіть у цих п’яти команд якість гри значно покращилася. Техніка стала більш обдуманою, раціональнішою. І січнівці і політехніки легко обіграли своїх молодих опонентів. Доля призу «КІ», як і слід було чекати, вирішилася в дуелі старих суперників. Цього разу переміг «Січнівець». Особливо показали себе тричвертні цієї команди, які володіють чудовою швидкістю, вмінням обіграти противника на невеличкій ділянці поля. Не випадково усі переможні очки, набрані «Січнівцем» у цій зустрічі (рахунок — 12:6), припадають нз їхню долю. Анатолій Корчагін, що зумів двічі прорватися у залікове поле політехніків і там приземлити м'яч, визнаний кращим гравцем турніру.

Взагалі, матч був на рідкість видовищним. З чіткими захватами, чудовими ударами, цікавими комбінаціями.

Особливо хочеться відзначити ветеранів «Січнівця», колишніх володарів призу «КІ» ще у 1965 році. Це — Олег Бурдо, Віктор Шевчук, Леонід Зівлівер; добре грає середнє покоління — Олександр Лисенко, Сергій Пересунько, який став кращим бомбардиром турніру, Олександр Євсєєв, Олександр Матвієнко. Добре зарекомендували себе наймолодші — Сергій Слукін, Володимир Любитов, а 18-річний студент автомеханічного технікуму Віктор Абрамов визнаний кращим замикаючим (так у регбі називається захисник).

Третє місце зайняла молода команда регбістів з ОТІХХП.

Головний суддя змагань В. ПОГОРЄЛОВ.		 21.05.1970