| 1963_odessa02.jpg |
<Неизвестная газета> |
|
1963
|
|
| 1963-09-20trud-avangard01.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
20.09.1963
|
|
| 1963-09-20trud-avangard02.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
20.09.1963
|
|
| 1963-09-20trud-avangard03.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
20.09.1963
|
|
| 1963-09-20vcsps_01.jpg |
Фото |
https://www.facebook.com/photo/?fbid=10218147318265360&set=a.10218147326905576 |
20.09.1963
|
|
| 1963-09-20vcsps_02.jpg |
Фото |
https://www.facebook.com/photo/?fbid=10218147318185358&set=a.10218147326905576 |
20.09.1963
|
|
| 1963-09-20vcsps_03.jpg |
Фото |
https://www.facebook.com/photo/?fbid=10218147318305361&set=a.10218147326905576 |
20.09.1963
|
|
| 1963-09-20vcsps_05odessa.jpg |
Фото |
https://www.facebook.com/photo/?fbid=10218147319705396&set=a.10218147326905576 |
20.09.1963
|
|
| 1963-09-20vcsps_06odessa.jpg |
Фото |
https://www.facebook.com/photo/?fbid=10218147317985353&set=a.10218147326905576 |
20.09.1963
|
|
| 1964_avangard.jpg |
Федерация регби Одессы |
Слева направо: Олег Бурдо (капитан), Анатолий Щербина, Сергей Слукин, Сергей Пересунько, Владимир Погорелов, Владимир Агафонов, Валерий Балута, Виктор Корнараки, Валерий Коротинский, Николай Арипов, ???, Валентин Хруцкий, ???, Виктор Шевчук
дата на фото вызывает сомнения: очень много игроков, которые не появляются в других источниках до 1967 года и отсутствуют в известных заявках 1964-1965 гг. |
1964
|
|
| 1964_odessa01.jpg |
<Неизвестная газета> |
|
1964
|
|
| 1964_odessa02.jpg |
<Неизвестная газета> |
|
1964
|
|
| 1964-01-30_odessa_protocol1.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
30.01.1964
|
|
| 1964-05-22_odessa_protocol1.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
22.05.1964
|
|
| 1964-05-22_odessa_protocol2.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
22.05.1964
|
|
| 1964-07-20odessa_in_kotovsk.jpg |
Фото |
|
20.07.1964
|
|
| 1964-08-28ki.jpg |
Комсомольская искра (Одесса) |
Хай буде регбі!
Мабуть, зараз нема потреби комусь доводити, що регбі — дуже захоплююча спортивна гра, що це корисно для здоров'я, що це зрештою просто добре — регбі.
Мабуть, ніхто з цим не сперечатиметься. Тим більше, що після третіх дружніх ігор молоді в Москві в 1957 році регбі в нашій країні з бурхливо розвивається. Зараз Москва проводить першість міста по двох трупах команд, сильні і численні . змагання проводять прибалтійські республіки, Ленінград, Грузія.
В Одесі перша і поки що єдина команда регбі . була створена в 1960 році при дорраді товариства «Локомотив». Тоді це ще не була команда. Просто зібрались легкоатлети, футболісти, баскетболісти, які загорілись новим для нас видом спорту. Почи нали ми з «абсолютного нуля». Про існування правил ми , лише здогадувались. Овальних м’ячів у нас не було. Збирались, займались з.агальнофізичною підготовкою, прали у футбол, у баскетбол...
Нарешті прийшли довгождані м’ячі. Почалось регбі. Справжнє регбі з пасом назад. Тренував нас спочатку тренер легкоатлетів. Готувалися рік. Потім поедставник команди поїхав у Москву — до «регбійної столиці». Привезли правила 1 враження жаль, про ігри. Знову почали тренуватись. Весь 1962 рік грали на майданчиках для волейбола. для баскетбола, на бігових доріжках... Багато хто не витримував, ішов з команди — що це, мовляв, за тренування, зіграти ні з ким не можемо, все даремно...
Ентузіасти теж іноді втрачали віру, але тренувань не кидали. Справжнього «хазяїна», спортивного товариства, яке б виховувало команду, в нас не було. І коли з’явився новий тренер, людина, знайома регбі, ми перейшли до товариства «Авангард». Керівники цього .товариства теплозустріли команду. В 1963 році ми нарешті дістали змогу помірятися силами зі справжніми регбістами, нас .запросили на першість ВЦРПС з
регбі. Перед першістю ми зіграли дві гри в Дніпропетровську з тамтешньою Командою. Обидві гри виграли 1 поїхали в Тбілісі горді та веселі.
У Тбілісі нам довелося зазнати прикрості. Дався взнаки малий бойовий досвід, ми програли кільком командам з розгромним рахунком і задовольнилися шостим місцем.
Цей. турнір міг стати' для нашої команди і останнім. Розгромлені повернулись ми в Одесу. Іноді здавалося — край, годі регбі!
Але ж повинне регбі з’явитися в нашому місті! І ми запросили команду Дніпропетровська до нас. Ми збирались показати регбі одеситам на Центральному стадіоні. На дирекція стадіону не відгукнулась. Ми задовольнилися стадіоном заводу імені ' Січневого повстання (він був переповнений у день матчу). Ми знову виграли. Але важливим було не пе — в Одесі побачили регбі. І хоч глядачі ще погано знали правила гри, вони прийняли її, полюбили.
Команда згуртувалася, стала справжнім колективом. І вже в липні й серпні 1964 року ми провели в Одесі два матчі — зі збірною Тбілісі і з командою Дніпропетровська. Одесити прийшли на регбі. як давні друзі. Зараз команда дістала запрошення на матч міст України з регбі, один з її представників ввійшов до Українського оргкомітету. Регбі здобуло собі « державність» — цей вид спорту включений ..да Єдиної _Цсесй-юзної спортивної класифікації.
Легше стало «жити» і нашій команді — про існування регбі в Одесі знагс-ть, спортивні керівники міста підтримуюсь команду. Тренуємося ми поки що на Шкільному стадіоні, завдяки увазі спортивних керівників педагогічного Інституту.
Ми розповіли про нашу команду, створену тоді, коли про регбі ми мали, скажемо ппямо, невиразне уявлення. Тепер у нас за плечима досвід ігор, вся команда дістає посвідчення громадських тренерів. Чи не час розвиватися регбі в Одесі?
Ми звертаємось із закликом до спортсменів міста, до керівників спортивних організацій: хай в Одесі буде масове регбі!
Члени команди регбістів: зварювальний R. ПДЛУТА, слюсеп Л. 3TR.TTIBEP, студент О. КУРД О. студент Л.» ШЕЛЕГТОВИЧ, Інженер О. ЛІППО. викладач ' С. КРАСНОВ та інші.
ВІД РЕДАКЦІЇ:
Споотемени-регбісти порушили важливе і потрібне, на наш погляд, питання. Розвиток регбі в Одесі — корисної і цікавої спортивної гри — явно потрібний. Потрібний тим більше, що для створення справжніх команд, для масового залучення спортсменів зараз треба небагато — тільни бажання нерівнинів, тільки організаційна робота. »
Хлопці з «Авангарду», яні почали регбі в Одесі, перший час обходились навіть без правил. Зараз правила є.
В авангардівців не було м’ячів. Зараз вони пропонують новоствореним командам нористуватися своїми м'ячами.
Авангардівці тренувались довгий час без тренера. Зараз с практично п’ятнадцять громадсьних тренерів, яні згодні тренувати нове покоління регбістів.
Авангардівцям не було з ним грати — у нових команд буде суперник, який витримав уже не один бій.
Технічний бін справи також не потребу- витрат — все обладнання матчу складається з двох жердин та перекладини, їх просто виготовити кожному. Форма —футбольна.
Де тренуватися? Де грати? Стадіони «Сп’отан», «Локомотив», стадіони Дзержинки і «Продмашу», університетський стадіон — ця . ь зелених полів може подарувати час для тренувань молодим командам.
Вже сьогодні практично можуть бути створені команди в педагогічному, медичному, політехнічному інститутах, на великих заводах.
Слово за керівниками спортивних організацій міста. Зараз від них залежить швидкий розвиток регбі в Одесі. |
28.08.1964
|
|
| 1964-10-00_lineup_odessa.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
10/1964
|
|
| 1964-10-04dnepropetrovsk-odessa_photo.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
04.10.1964
|
|
| 1964-11-00_odessa.jpg |
<Неизвестная газета> |
Це багато років перемагати
Рік тому ми розповідали читачам про перший в Одесі матч регбістів. Правда, одного разу ми почули твердження. що в регбі в Одесі грали ще до першої світової війни в Дюківському парку. Але оскільки зараз твердо встанов лено, що в регбістів з Дюківського замість м'яча була гиря, то визнаним початком регбі в Одесі слід вважати рік 1963-й,
■ Тоді одесити виграли в колег з Дніпропетровська. Далі ми були свідками гри «авангардівців» (єдина в місті команда регбі — в спортивному товаристві «Авангард») зі збірною Тбілісі. І хоч одесити програли цю зустріч, регбі виграло — багато тисяч болільників «покуштували» й полюбили цю гру.
Хлопці з «Авангарду» починали на голому місці, вони зайнялись цією атлетичною, захоплюючою грою, коли в них ще не було правил... Правила прийшли потім. Коли в них ще не було м'яча... М’яч з’явився потім. А згодом з’явився і турнірний досвід. Про це розповідав лист регбістів у нашій газеті. І ось тепер...
Восени цього року в Дніпропетровську проводилася першість міст України з регбі, присвячена двадцятиріччю визволення України. Команда «Авангард» з Одеси зайняла друге місце, поступившись першістю тільки перед Києвом. На першості було визначено двадцятку найсильніших регбістів України. І сьогодні ми можемо з гордістю сказати: восьмеро наших хлопців — серед найкращих. Майже половина складу. Це — Алексеев, Анчель, Балута, Бурдо. Зівлівер, Краснов. Шелестович. Яхін. У створеній після змагань республіканській Раді федерації регбі відповідальним секретарем обрано Леоніда Шелестовича — одного з найпалкіших ентузіастів регбі в Одесі, студента- філолога університету.
Це. так би мовити, адміністративні успіхи. Але вони свідчать про успіхи спортивні.
Отже, регбі в Одесі є, є свої призери, свої чемпіони, свої улюбленці публіки, навіть свої адміністративні діячі з’явилися.
А команда — одна. Хороша, дружна, згуртована, вміє грати — але одна...
Починається потроху регбі в Миколаєві, Криму. Херсоні. їх більш досвідчені друзі з Одеси могли б показати приклад в організації масових змагань, у створенні «кворуму» команд. Могли б, але поки що —• команда одна.
Є тренери — серед «аванградівців» п'ятнадцять гро.... мадських тренерів, є м’ячі — «Аванград» може допомогти, є поля, є стадіони, є люди, які хочуть грати в регбі— була ж Одеса зачинателем вітчизняного футбола, чому ж не стати їй також одним з перших «регбійних» міст?
Керівники спортивних товариств області поки що мовчать. Всі вони за регбі! Всі — за масовість! Всі — за широке впровадження змагань! А команд поки що нема.
А час уже від чистого ентузіазму переходити до роботи, із захоплюючого періоду милування новим для нас видом спорту переходити до періоду створення цього спорту. Якнайширшого.' В нас уже є «первісток» — другий призер республіки команда регбістів товариства «Авангард». Хай їх буде десяток, два, три... їм ще багато років перемагати.
Т. МАРКІН. |
11/1964
|
|
| 1965-04-03_avangard_odessa_lineup.jpg |
Федерация регби Одессы |
|
03.04.1965
|
|
| 1968_odessa_02.jpg |
<Неизвестная газета> |
ПЕРШИЙ
У регбі воротарів немає. Є замикаючий або, інакше кажучи, захисник — стогіпер. Саме він неначе з-під землі виростає перед нападаючим, коли тон, обминувши суперників, наближаєгься до залікового поля. Замикаючий не поспішає, він вичікує. Різкий рух вправо—суперник реагує на нього і йде вліво. Але саме цього й чекає замикаючий. Стрибок вліво в ноги супернику — і атаку зірвано. Перехопивши передачу суперника, він мчить вперед, ведучи за собою партнерів по команді. М'яч установлено на землі, короткий розбіг — і судді фіксують взяття воріт суперника. Так грає незмінний капітан одеського «Авангарду» Роман Анчель.
Років п’ять тому на одному я одеських стадіонів зібралося 8 хлопців. Хотіли навчитися трати в реї 61. (ерцник був і Роман Анчель. Коли вибирали капітана майбутньої команди, суперечок ие було. Ним став Роман.
Акліматизувати регбі було справою нелегком*. Не було спеціальних м'ячів, тому трали футбольними або волейбольними. не було умов для занять взимку, тренувалися просто неба. Обманні рухи розучували, оббігаючі природні нереімкоди у вигляді кал між і. Лише навесні з'явились справжні м'ячі для гри « регбі. Грали, розділившись на дві комаиди. Зростала і кількість бажаючих займатись новим видом спорту. А от змагатися не було з ким. Більше команд у місті не існувало. А хлопцям дуже хотілося перевірити себе у справжній грі. Проте грошей у «Локомотива*, де тренувались хлопці, на прийом команди з іншого міста не знайшлось. А про те. щоб самим виїхати кудись, годі було й говорити.
Після багатьох невдач деякі зневірились. песимісти залишали команду. Все ж більшість сподівалась, що настануть кращі часи. З ними був і капітан. Його спокій, м'який південний гумор вселяли в хлопців надію на майбутнє.
...Перша гра, на яку капітан вивів свою команду, проходила в Дніпропетровську. Керівники «Авангарду» взяли-таки шефство над першою командою регбістів-ентузіастів. Перед цією першою офіційною зустріччю хвилювались усі, в тому числі і капітан. Перемогли тоді одесити...
З того часу минуло два роки, Авангардівцям довелось пережити і гіркоту невдач, і приємні хвилини перемог. Запам'ятався капітану вечір у кафе «Алые паруса», де зустрічались, регбісти міста з спортивними керівниками Одеси. На цьому вечорі було вирішено — регбі в місті повинно культивуватись! А навесні капітану авангардівців було вручено кубок газети «Комсомольская искра*, в рознграші якого вже брало участь п’ять одеських команд. У створенні їх чимала заслуга і Романа Анчеля.
Зараз в «Авангарді» значні зміни. Студенти стали інженерами. Школярі пішли вчитися в вузи: адже в команді всі вчаться. Виконроб дільниці будівельних механізмів Роман Анчель щоденно випускає на лінію 35 машин. Разом з товаришами по роботі він бере участь у будівництві нового житлового масиву в Півдеііно-Західному районі Одеси. Робітники поважають і цінують свого виконроба. І на стадіон, коли грає «Авангард», приходять мало не всією дільницею. А Роман Анчель, змінившії робочу спецівку на спортивну форму, виводить свою команду на йоле.
Л. ШЕЛЕСТОВИЧ, відповідальний секретар оргбюро Федерації регбі УРОД.. |
1968
|
|
| 1968-12-00ki_odessa.jpg |
Комсомольская искра (Одесса) |
ОВАЛЬНИЙ М’ЯЧ: минуле, сьогоднішнє, майбутнє
Пам'ятаєте першу в Одесі зустріч з регбі на «Січнівці», коли не тільки хлопчики, дорослі рясно усіяли всі огорожі: на трибунах ніде було сісти?! А зустрічі з дніпропетровцями та киянами, москвичами та тбілісцями на чудовому газоні стадіону спортивного клубу армії, куди приходили тисячі болільників? і вже почалися було в клубі під каштанами суперечки, який м’яч кращий: круглий чи овальний...
Суперечок тих щось . не чути більше. Овальний м’яч непомітно зникає з наших стадіонів. Самий час і ювілей відсвяткувати: два роки не було в Одесі афіш, що закликали б на матчі або турніри з регбі, позарос гали вже стежки-доріжки до нашою міста для регбістів інших міст. А якщо і пощастить приїхати (тільки за свій рахунок), то, будь ласка, грайте на полі стадіону держуніверситету. Тут вам ані глядачів, ані роздягалень. До стадіонів, де добрий газон, куди можна було б запросити глядачів, регбістів не пускають.
Вже який рік одеським прихильникам овального м’яча обіцяють провести турнір з запрошенням команд з інших міст. Минулого року його трохи до міського календаря не було включено. Та переважило те саме «трохи».
Турнір такий міг би стати традиційним і збирати команди міст-героїв. Організація його — справа міського комітету фізкультури та спорту. Турнір приніс би, безумовно, велику користь У справі пропаганди та популяризації регбі, допоміг би одеським майстрам овального м'яча підвищити свою майстерність.
Є ще й змагання міські. Скажімо, на цей рік було заплановано: змагання на приз газети «Комсомольська іскра», першість міста, спартакіада міста, змагання кприз закриття сезону. Але перші зібрали лише п’ять команд, а до першості міста так і не дійшло: грати не було кому.
З занадто легким багажем у вісім зустрічей (за весь сезон) регбісти «Січнівки» відправились на фінал першості України. Команда, якій тільки невезіння не дозволило виграти у бронзових призерів — харків’ян (гра закінчилася унічию — 3:3), що весь час вела у зустрічі із срібними призерами — спартаківцями Києва (і все- таки програла), посіла лише п’яте місце. Знову, вже вкотре, не вистачило ігрового досвіду та зіграності. Та й звідки їм узятися? Чи не з таких восьми зустрічей, з яких жодної — з командою Іншого міста. До речі, харків’яни та кияни до першості України зіграли по 25—30 зустрічей, з яких майже половину на виїздах.
...Чотири роки тому, коли за ініціативою редакції газети «Комсомольська іскра» зібралися керівники одеського спорту та хлопці з першої і регбійної команди, ентузіасти «Авангарду», голова” цього товариства І. Судаков говорив:
— Регбі — це здорово! Регбі принесло нашому спортивному товариству успіх і популярність. Ми пишаємось наполегливістю і ентузіазмом наших хлопців- регбістів і, безперечно, продовжуватимемо розвивати цей вид спорту.
З того часу багато води утекло. Команду регбістів передано спортивному клубу «Січнівець». Про неї згадують тільки тоді, коли треба захищати честь товариства в спартакіаді області або міста. Але вже розповсюджуються чутки про те, що «Січнівцеві» запропонували закрити регбі.
В спартакіаді міста цього року серед товариств та відомств брали участь три команди: «Буревісник», «Авангард», «Локомотив», З який з’явився, щоб принести своєму товариству залікові очки і знову зникнути.
І знову ми не побачили на змаганнях регбістів «Динамо», «Спартака», «Водника», СКА.
Переможцями стали регбісти «Буревісника», які на останній хвилині вирвали перемогу у авангардівців. Це закономірний успіх студентів. Адже в політехнічному інституті, команда якого захищала честь «Буревісника», регбі — спорт номер один, Тут навіть проведено свою першість, де взяли участь вісім команд.
Наступний рік буде роком великого регбі. Першість Українн та Радянського Союзу серед дорослих та юнаків чекають на одеситів.
Регбісти міста-героя вже зараз почали підготовку доцих відповідальних стартів. Створено юнацькі команди - при політехнічному інститу- ті та спортивному клубі «Січнівець». Юнаків «Січнівця» тренують хлопці-ентузіасти 3 команди дорослих, В них немає ні форми, ні примігцення для занять взимку — і вони тренуються просто неба. Навряд чи знайдуться кошти, щоб послати їх на першість України. Коштів не вистачає і на дорослих. І невже загинути ентузіазмові юних прихильників мужньої гри — регбі, які з часом прийдуть на зміну дорослим майстрам цієї гри?
Це залежить від чуйного ставлення до них керівників спортивних товариств, облаєного та міського комітетів фізкультури та спорту.
Член президії Української федерації регбі Л. ШЕЛЕСТОВИЧ. |
12/1968
|
|
| 1969-03-27ki.jpg |
Комсомольская искра (Одесса) |
ПОЗА ГРОЮ—ОВАЛЬНИЙ М’ЯЧ
На початку квітня змаганнями на приз газети «Комсомольська іскра» регбісти Одеси звичайно відкривають сезон. Саме з цього турніру починалося у 1963 році становлення масового регбі в нашому місті. П’ять років тому перший кубок розіграли п’ять команд. Старійшини одеського регбі — хлопці- ентузіасти з «Авангарду» — при підтримці спортивної громадськості міста створили команди в «Буревіснику», «Воднику», «Локомотиві».
Регбі. Ця мужня гра вже давно здобула право громадянства. В нашій країні є майстри спорту, проводяться чемпіонати країни і республік.
А зараз, як це не сумно, нам доводиться констатувати, що овальний м’яч поступово залишає стадіони міста. Ті стадіони, де вперше на Україні впроваджували цю захоплюючу гру. В Одесі фактично залишилися дві регбійні дружини: в політехнічному інституті і в спортивному клубі «Авангард». Про це йшлося у статті «Овальний м’яч: минуле, дійсність, надії», опублікованій в «Комсомольській іскрі» в грудні 1968 року.
Стаття, що розповідала про ■ тривожне становище регбі в спортивному клубі «Січніаевф», обговорювалася на президії обласної ради ДСТ «Авангард». Але замість того, щоб підтримати ентузіастів, було сказано, що обласній спортраді регбі не потрібне.
До клубу «Січнівець» регбі прийшло 1966 року, коли облрада «Авангард» прикріпила свою збірну команду до «Січнівця». Прикріпила, щоб не розформовувати зовсім. На регбі не вистачило коштів. А у спортсменів вистачило ентузіазму, щоб перемагати в міських і республіканських змаганнях.
Регбісти «Авангарду» одразу влилися до колективу заводських спортсменів. Захищали честь заводу на міських і республіканських змаганнях. Підготували 47 першорозрядників, десять членів збірної України брали активну участь у спортивному житті завоДу'. Виїжджали на змагання один раз на рік — на першість т УРСР. Комплекту форми вистачало на два роки. Одне слово, ніяких претензій одне до одного не мали. Спортклубові було важко, але він, чим тільки міг, допомагав команді.
Ось чому правління клубу на своєму засіданні знову одностайно вирішило: бути регбі на «Січнівці».
І раптом, як сніг на голову — рішення завкому заводу: регбі — це надто дорого, а тому закрити його. І, що найдивовижніше, прийняти таке рішення допомагав голова правління спортивного клубу «Січнівець» І. Дмитрієв.
Овальний м’яч, пробачте, не популярний. А як бути, товаришу голово, з ентузіазмом п’ятдесяти хлопців, що весь свій вільний час віддать улюбленому виду спору? Хлопців, що ви їх назвали «квартирантами» спортклубу, хоч вони завжди відчували себе його повноправними членами і господарями.
На знак вдячності за все, що зробили регбісти для клубу, голова запропонував їм:
— А ви підіть у «Локомотив», там вас візьмуть із задоволенням.
З того часу щоразу з «нетерпінням» запитує:
— Ну, як, ви знайшли собі який-небудь колектиз?
Так, товаришу, знайшли. Знайшли давно. І колектив цей — спортивний клуб «Січнівець», правління якого вирішило підтримати регбі, а ви, незважаючи на думку правління, робите усе для того, щоб відмовитись від нього.
Зварник, капітан команди В. БАЛУТА, інженер, комсорг команди О. БУРДО, голова обласної федерапії регбі В. АЛЕКсєєв. |
27.03.1969
|
|
| 1971-03-25ki.jpg |
Комсомольская искра (Одесса) |
|
25.03.1971
|
|
| 1978-01-17zk.jpg |
Знамя коммунизма (Одесса) |
ОВАЛЬНЫЙ МЯЧ В ОПАЛЕ
Не так давно в Харькове завершился XIII чемпионат Украины по регби. Хорошо выступила команда Одесского политехнического института. В упорной борьбе наши земляки завоевали бронзовые медали, пропустив вперед лишь коллектив киевского «Спартака», аккредитованный в высшей лиге, и сборную Харькова. Хозяева —харьковчане выиграли у одесситов с минимальным счетом 13:12, причем за три минуты до конца харьковские регбисты проигрывали — 10:12, и победу им принес довольно спорный штрафной.
Высокую технику продемонстрировал капитан нашей команды Шемелев, показавший себя настоящим бойцом, лидером атак и ключевым игроком обороны. Слов похвалы заслуживают игроки схватки Бэрус, Жиров, Любченко, прекрасно показали себя трехчетвертные Ткаченко, Селезень, Бабий...
Политехники завоевали право на участие в отборочном турнире, где будут разыграны вакантные путевки на места первой группе.
На этом, пожалуй, заканчивается оптимистическая часть нашего разговора, хотя, казалось бы, успешное выступление команды на турнире такого ранга в принципе должно отражать благополучие регби в Одессе. К великому сожалению это далеко не так.
Одесское регби имеет семнадцатилетнюю историю. Наши игроки завоевали признание на регбийных полях страны. Они были призерами первенств Украины, участвовали в турнирах ВЦСПС, студенты были чемпионами Укрсовета ДСО «Буревестник», регбисты Январки неоднократно занимали призовые места на первенство ЦС ДСО «Авангард». Показательные игры одесских команд не так давно собирали многотысячные аудитории болельщиков. Было время, когда в первенстве Одессы участвовали восемь команд...
Но весь этот длинный перечень успехов и достижений отнюдь не заслуга городских спортивных организаций. К сожалению, это итог деятельности отдельных энтузиастоводиночек, полюбивших регби — мужественную, поистине атлетическую игру.
Говорить о помощи областных, городских и других спортивных организаций не приходится. Даже наша лучшая команда — регбисты Одесского политехнического —не имеет мало-мальских условий для тренировок. Тренеру команды, старшему преподавателю ОПИ В. Алексееву руководство кафедры физвоспитания выделило в нагрузку четырехразовые недельные занятия по 90 минут, хотя вся команда— кандидаты в мастера спорта, и тренироваться им нужно по крайней мере в два раза больше. Но и этот скудный лимит не обеспечивается материальной базой. Зимой иногда приходится тренироваться., в парке имени Ленина.
В Одессе нет ни одного стадиона, оборудованного регбийными воротами. Время для тренировок, игр на первенство города выделяется, если можно так сказать, бросовое, никому не нужное.
Когда-то А. В. Луначарский писал: «В регби, например, я вижу не только увлечение борьбой, но и поразительные результаты соответственной тренировки и не могу не сказать себе, что из многих этих молодых людей вырастут настоящие борцы как на поле битвы в собственном смысле
слова, так и на поле битвы житейской».
А вот слова председателя федерации регби СССР, Героя Советского Союза, заслуженного летчика-испытателя В. Ильюшина: «В регби играют настоящие мужчины по очень строгим правилам... Нигде, даже в футболе и хоккее, нет такого силового контакта, причем в динамике, как в регби».
Так почему же регби в Одессе вот уже многие годы находится в опале? Причина одна — пока наш вид спорта не включен в олимпийскую программу. Но тут невольно напрашивается одна аналогия — еще несколько лет назад в СССР никому неведом был хоккей на траве. А сегодня в связи с включением его в программу Олимпиады в «пожарном порядке» создаются мужские и женские команды, хотя нет ни специалистов, ни инвентаря, да правил травяного хоккея никто толкоаа не знает.
Не произойдет ли такая история с регби в Одессе? Хотя говорить о забвении этой игры в нашей стране не приходится. География регби постоянно расширяется. В чемпионате СССР в высшей и первой лиге представлены команды 12 союзных республик, проводится он не только среди взрослых, но и молодежных, юношеских команд. Существуют уже соревнования и для детей — мини-регби...
Регби—это вид спорта, не требующий больших материальных затрат. Ему нужны только забота, доброе внимание. И тогда наша одесская команда сможет на равньЬс бороться с лучшими коллективами страны.
А закончить этот небольшой рассказ о регби ftя /очу словами дважды Героя/ Советского Срюза, летчика - космонавта СССР П. М. Климука. «Мужество не в иносказательном смысле, сила, ловкость, эмоциональность в сочетании с трезвостью расчетами хладнокровием — этот комплекс выделяет регби среди других видов сборта».
Л. ШНАЙДЕР,
судья республиканской категории. |
17.01.1978
|
|
