1964-01-00gudok.jpg |
Черноморский гудок (Одесса) |
ИТАК— РЕГБИ...
Энтузиасты не напрасно называют регби самым мужественным видом спорта. Он требует от спортсмена силы, ловкости, выдержки, быстрой и точной реакции — то-есть всех качеств, которые, собственно, и призван воспитывать спорт. А болельщикам — у регби уже есть немало верных и увлеченных болельщиков — игра способна доставить не меньше удовольствия и «острых ощущений», чем футбол.
Для Одессы регби — молодой вид спорта. Первые шаги его были трудны — почему-то не жаловали регби руководители спортивных обществ.
Одним из первых «признал» регби «Локомотив». Под руководством слесаря вагонного депо Леонида Шнайдера в городе была создана команда регбистов. Она уже не раз выступала в серьезных, ответственных соревнованиях, выступала, по общему мнению, хорошо.
Вскоре Леонид создал команду и в своем вагонном депо. Нынешним летом она вместе с первой командой будет выступать во всесоюзных соревнованиях.
Повидимому вскоре появится у «Локомотива» и третья команда — в железнодорожном техникуме. Регби завоевывает заслуженную популярность у Одесских железнодорожников. Немалую роль в этом сыграло, види МО, и то, что все регбисты — хорошие производственники На практике оправдывается тезис «спорт помогает в труде».
Желаем им новых открытий и новых побед!
А. ЛИППО, зам. председателя областной федерации регби. |
1/1964
|
|
1964-08-28ki.jpg |
Комсомольская искра (Одесса) |
Хай буде регбі!
Мабуть, зараз нема потреби комусь доводити, що регбі — дуже захоплююча спортивна гра, що це корисно для здоров'я, що це зрештою просто добре — регбі.
Мабуть, ніхто з цим не сперечатиметься. Тим більше, що після третіх дружніх ігор молоді в Москві в 1957 році регбі в нашій країні з бурхливо розвивається. Зараз Москва проводить першість міста по двох трупах команд, сильні і численні . змагання проводять прибалтійські республіки, Ленінград, Грузія.
В Одесі перша і поки що єдина команда регбі . була створена в 1960 році при дорраді товариства «Локомотив». Тоді це ще не була команда. Просто зібрались легкоатлети, футболісти, баскетболісти, які загорілись новим для нас видом спорту. Почи нали ми з «абсолютного нуля». Про існування правил ми , лише здогадувались. Овальних м’ячів у нас не було. Збирались, займались з.агальнофізичною підготовкою, прали у футбол, у баскетбол...
Нарешті прийшли довгождані м’ячі. Почалось регбі. Справжнє регбі з пасом назад. Тренував нас спочатку тренер легкоатлетів. Готувалися рік. Потім поедставник команди поїхав у Москву — до «регбійної столиці». Привезли правила 1 враження жаль, про ігри. Знову почали тренуватись. Весь 1962 рік грали на майданчиках для волейбола. для баскетбола, на бігових доріжках... Багато хто не витримував, ішов з команди — що це, мовляв, за тренування, зіграти ні з ким не можемо, все даремно...
Ентузіасти теж іноді втрачали віру, але тренувань не кидали. Справжнього «хазяїна», спортивного товариства, яке б виховувало команду, в нас не було. І коли з’явився новий тренер, людина, знайома регбі, ми перейшли до товариства «Авангард». Керівники цього .товариства теплозустріли команду. В 1963 році ми нарешті дістали змогу помірятися силами зі справжніми регбістами, нас .запросили на першість ВЦРПС з регбі. Перед першістю ми зіграли дві гри в Дніпропетровську з тамтешньою Командою. Обидві гри виграли 1 поїхали в Тбілісі горді та веселі.
У Тбілісі нам довелося зазнати прикрості. Дався взнаки малий бойовий досвід, ми програли кільком командам з розгромним рахунком і задовольнилися шостим місцем.
Цей. турнір міг стати' для нашої команди і останнім. Розгромлені повернулись ми в Одесу. Іноді здавалося — край, годі регбі!
Але ж повинне регбі з’явитися в нашому місті! І ми запросили команду Дніпропетровська до нас. Ми збирались показати регбі одеситам на Центральному стадіоні. На дирекція стадіону не відгукнулась. Ми задовольнилися стадіоном заводу імені ' Січневого повстання (він був переповнений у день матчу). Ми знову виграли. Але важливим було не пе — в Одесі побачили регбі. І хоч глядачі ще погано знали правила гри, вони прийняли її, полюбили.
Команда згуртувалася, стала справжнім колективом. І вже в липні й серпні 1964 року ми провели в Одесі два матчі — зі збірною Тбілісі і з командою Дніпропетровська. Одесити прийшли на регбі. як давні друзі. Зараз команда дістала запрошення на матч міст України з регбі, один з її представників ввійшов до Українського оргкомітету. Регбі здобуло собі « державність» — цей вид спорту включений ..да Єдиної _Цсесй-юзної спортивної класифікації.
Легше стало «жити» і нашій команді — про існування регбі в Одесі знагс-ть, спортивні керівники міста підтримуюсь команду. Тренуємося ми поки що на Шкільному стадіоні, завдяки увазі спортивних керівників педагогічного Інституту.
Ми розповіли про нашу команду, створену тоді, коли про регбі ми мали, скажемо ппямо, невиразне уявлення. Тепер у нас за плечима досвід ігор, вся команда дістає посвідчення громадських тренерів. Чи не час розвиватися регбі в Одесі?
Ми звертаємось із закликом до спортсменів міста, до керівників спортивних організацій: хай в Одесі буде масове регбі!
Члени команди регбістів: зварювальний R. ПДЛУТА, слюсеп Л. 3TR.TTIBEP, студент О. КУРД О. студент Л.» ШЕЛЕГТОВИЧ, Інженер О. ЛІППО. викладач ' С. КРАСНОВ та інші.
ВІД РЕДАКЦІЇ:
Споотемени-регбісти порушили важливе і потрібне, на наш погляд, питання. Розвиток регбі в Одесі — корисної і цікавої спортивної гри — явно потрібний. Потрібний тим більше, що для створення справжніх команд, для масового залучення спортсменів зараз треба небагато — тільни бажання нерівнинів, тільки організаційна робота. »
Хлопці з «Авангарду», яні почали регбі в Одесі, перший час обходились навіть без правил. Зараз правила є.
В авангардівців не було м’ячів. Зараз вони пропонують новоствореним командам нористуватися своїми м'ячами.
Авангардівці тренувались довгий час без тренера. Зараз с практично п’ятнадцять громадсьних тренерів, яні згодні тренувати нове покоління регбістів.
Авангардівцям не було з ним грати — у нових команд буде суперник, який витримав уже не один бій.
Технічний бін справи також не потребу- витрат — все обладнання матчу складається з двох жердин та перекладини, їх просто виготовити кожному. Форма —футбольна.
Де тренуватися? Де грати? Стадіони «Сп’отан», «Локомотив», стадіони Дзержинки і «Продмашу», університетський стадіон — ця . ь зелених полів може подарувати час для тренувань молодим командам.
Вже сьогодні практично можуть бути створені команди в педагогічному, медичному, політехнічному інститутах, на великих заводах.
Слово за керівниками спортивних організацій міста. Зараз від них залежить швидкий розвиток регбі в Одесі. |
28.08.1964
|
|
1968_odessa_02.jpg |
<Неизвестная газета> |
ПЕРШИЙ
У регбі воротарів немає. Є замикаючий або, інакше кажучи, захисник — стогіпер. Саме він неначе з-під землі виростає перед нападаючим, коли тон, обминувши суперників, наближаєгься до залікового поля. Замикаючий не поспішає, він вичікує. Різкий рух вправо—суперник реагує на нього і йде вліво. Але саме цього й чекає замикаючий. Стрибок вліво в ноги супернику — і атаку зірвано. Перехопивши передачу суперника, він мчить вперед, ведучи за собою партнерів по команді. М'яч установлено на землі, короткий розбіг — і судді фіксують взяття воріт суперника. Так грає незмінний капітан одеського «Авангарду» Роман Анчель.
Років п’ять тому на одному я одеських стадіонів зібралося 8 хлопців. Хотіли навчитися трати в реї 61. (ерцник був і Роман Анчель. Коли вибирали капітана майбутньої команди, суперечок ие було. Ним став Роман.
Акліматизувати регбі було справою нелегком*. Не було спеціальних м'ячів, тому трали футбольними або волейбольними. не було умов для занять взимку, тренувалися просто неба. Обманні рухи розучували, оббігаючі природні нереімкоди у вигляді кал між і. Лише навесні з'явились справжні м'ячі для гри « регбі. Грали, розділившись на дві комаиди. Зростала і кількість бажаючих займатись новим видом спорту. А от змагатися не було з ким. Більше команд у місті не існувало. А хлопцям дуже хотілося перевірити себе у справжній грі. Проте грошей у «Локомотива*, де тренувались хлопці, на прийом команди з іншого міста не знайшлось. А про те. щоб самим виїхати кудись, годі було й говорити.
Після багатьох невдач деякі зневірились. песимісти залишали команду. Все ж більшість сподівалась, що настануть кращі часи. З ними був і капітан. Його спокій, м'який південний гумор вселяли в хлопців надію на майбутнє.
...Перша гра, на яку капітан вивів свою команду, проходила в Дніпропетровську. Керівники «Авангарду» взяли-таки шефство над першою командою регбістів-ентузіастів. Перед цією першою офіційною зустріччю хвилювались усі, в тому числі і капітан. Перемогли тоді одесити...
З того часу минуло два роки, Авангардівцям довелось пережити і гіркоту невдач, і приємні хвилини перемог. Запам'ятався капітану вечір у кафе «Алые паруса», де зустрічались, регбісти міста з спортивними керівниками Одеси. На цьому вечорі було вирішено — регбі в місті повинно культивуватись! А навесні капітану авангардівців було вручено кубок газети «Комсомольская искра*, в рознграші якого вже брало участь п’ять одеських команд. У створенні їх чимала заслуга і Романа Анчеля.
Зараз в «Авангарді» значні зміни. Студенти стали інженерами. Школярі пішли вчитися в вузи: адже в команді всі вчаться. Виконроб дільниці будівельних механізмів Роман Анчель щоденно випускає на лінію 35 машин. Разом з товаришами по роботі він бере участь у будівництві нового житлового масиву в Півдеііно-Західному районі Одеси. Робітники поважають і цінують свого виконроба. І на стадіон, коли грає «Авангард», приходять мало не всією дільницею. А Роман Анчель, змінившії робочу спецівку на спортивну форму, виводить свою команду на йоле.
Л. ШЕЛЕСТОВИЧ, відповідальний секретар оргбюро Федерації регбі УРОД.. |
1968
|
|