1968-12-00ki_odessa.jpg |
Комсомольская искра (Одесса) |
ОВАЛЬНИЙ М’ЯЧ: минуле, сьогоднішнє, майбутнє
Пам'ятаєте першу в Одесі зустріч з регбі на «Січнівці», коли не тільки хлопчики, дорослі рясно усіяли всі огорожі: на трибунах ніде було сісти?! А зустрічі з дніпропетровцями та киянами, москвичами та тбілісцями на чудовому газоні стадіону спортивного клубу армії, куди приходили тисячі болільників? і вже почалися було в клубі під каштанами суперечки, який м’яч кращий: круглий чи овальний...
Суперечок тих щось . не чути більше. Овальний м’яч непомітно зникає з наших стадіонів. Самий час і ювілей відсвяткувати: два роки не було в Одесі афіш, що закликали б на матчі або турніри з регбі, позарос гали вже стежки-доріжки до нашою міста для регбістів інших міст. А якщо і пощастить приїхати (тільки за свій рахунок), то, будь ласка, грайте на полі стадіону держуніверситету. Тут вам ані глядачів, ані роздягалень. До стадіонів, де добрий газон, куди можна було б запросити глядачів, регбістів не пускають.
Вже який рік одеським прихильникам овального м’яча обіцяють провести турнір з запрошенням команд з інших міст. Минулого року його трохи до міського календаря не було включено. Та переважило те саме «трохи».
Турнір такий міг би стати традиційним і збирати команди міст-героїв. Організація його — справа міського комітету фізкультури та спорту. Турнір приніс би, безумовно, велику користь У справі пропаганди та популяризації регбі, допоміг би одеським майстрам овального м'яча підвищити свою майстерність.
Є ще й змагання міські. Скажімо, на цей рік було заплановано: змагання на приз газети «Комсомольська іскра», першість міста, спартакіада міста, змагання кприз закриття сезону. Але перші зібрали лише п’ять команд, а до першості міста так і не дійшло: грати не було кому.
З занадто легким багажем у вісім зустрічей (за весь сезон) регбісти «Січнівки» відправились на фінал першості України. Команда, якій тільки невезіння не дозволило виграти у бронзових призерів — харків’ян (гра закінчилася унічию — 3:3), що весь час вела у зустрічі із срібними призерами — спартаківцями Києва (і все- таки програла), посіла лише п’яте місце. Знову, вже вкотре, не вистачило ігрового досвіду та зіграності. Та й звідки їм узятися? Чи не з таких восьми зустрічей, з яких жодної — з командою Іншого міста. До речі, харків’яни та кияни до першості України зіграли по 25—30 зустрічей, з яких майже половину на виїздах.
...Чотири роки тому, коли за ініціативою редакції газети «Комсомольська іскра» зібралися керівники одеського спорту та хлопці з першої і регбійної команди, ентузіасти «Авангарду», голова” цього товариства І. Судаков говорив:
— Регбі — це здорово! Регбі принесло нашому спортивному товариству успіх і популярність. Ми пишаємось наполегливістю і ентузіазмом наших хлопців- регбістів і, безперечно, продовжуватимемо розвивати цей вид спорту.
З того часу багато води утекло. Команду регбістів передано спортивному клубу «Січнівець». Про неї згадують тільки тоді, коли треба захищати честь товариства в спартакіаді області або міста. Але вже розповсюджуються чутки про те, що «Січнівцеві» запропонували закрити регбі.
В спартакіаді міста цього року серед товариств та відомств брали участь три команди: «Буревісник», «Авангард», «Локомотив», З який з’явився, щоб принести своєму товариству залікові очки і знову зникнути.
І знову ми не побачили на змаганнях регбістів «Динамо», «Спартака», «Водника», СКА.
Переможцями стали регбісти «Буревісника», які на останній хвилині вирвали перемогу у авангардівців. Це закономірний успіх студентів. Адже в політехнічному інституті, команда якого захищала честь «Буревісника», регбі — спорт номер один, Тут навіть проведено свою першість, де взяли участь вісім команд.
Наступний рік буде роком великого регбі. Першість Українн та Радянського Союзу серед дорослих та юнаків чекають на одеситів.
Регбісти міста-героя вже зараз почали підготовку доцих відповідальних стартів. Створено юнацькі команди - при політехнічному інститу- ті та спортивному клубі «Січнівець». Юнаків «Січнівця» тренують хлопці-ентузіасти 3 команди дорослих, В них немає ні форми, ні примігцення для занять взимку — і вони тренуються просто неба. Навряд чи знайдуться кошти, щоб послати їх на першість України. Коштів не вистачає і на дорослих. І невже загинути ентузіазмові юних прихильників мужньої гри — регбі, які з часом прийдуть на зміну дорослим майстрам цієї гри?
Це залежить від чуйного ставлення до них керівників спортивних товариств, облаєного та міського комітетів фізкультури та спорту.
Член президії Української федерації регбі Л. ШЕЛЕСТОВИЧ. |
12/1968
|
|